Яворський В. В. Імунологічна реактивність при систематичних донаціях плазми

На основі показників імунологічної реактивності визначені частота та тривалість проведення процедур автоматизованого плазмаферезу для донорів без попереднього донорського стажу та кадрових донорів, що не викликають виснаження гуморального та клітинного адаптивного імунітету в організмі активних донорів при систематичних донаціях плазми, враховуючи особливості популяційного імунітету донорів, які характеризуються лімфоцитозом, депресією хелперної та супресорної ланок. Доповнено наукові дані про імунологічну реактивність під час донацій плазми у тривалий період протягом 18-ти місяців, який передбачений протоколами плазмаферезу, а також її участь у забезпечені гомеостазу організму донорів. Встановлено, що клітинний адаптивний імунітет у активних донорів без попереднього донорського стажу менш виражений, ніж у кадрових, у яких він не змінюється. Визначене пригнічення параметрів клітинного адаптивного імунітету порівняно з початковими значеннями: зниження на 20 % кількості CD4+-лімфоцитів та на 27 % числа CD8+-клітин у активних донорів без попереднього донорського стажу при систематичних донаціях у період 6-й - 9-й місяці при частоті донацій плазми більше ніж одна процедура на 20 діб. Гуморальний адаптивний імунітет та клітинна неспецифічна резистентність організму у активних донорів без попереднього донорського стажу підвищуються, але менше ніж у кадрових донорів, гуморальна неспецифічна резистентність зростає більше, ніж у кадрових донорів; зміни відбуваються переважно в межах фізіологічних коливань показників. Отримані дані відображають недостатньо сформовані компенсаторно-адаптаційні реакції організму активних донорів без попереднього донорського стажу і стійкі - у кадрових донорів. Визначено, що при систематичних донаціях плазми в імунних реакціях, окрім Th1 та Th2, приймають участь і Th17.