Коваленко Л. І. Патогенетичне обґрунтування використання натрію нуклеїнату для профілактики хронічного запалення

Дисертація присвячена патогенетичному обґрунтуванню використання натрію нуклеїнату для профілактики хронічного запалення. У роботі використані патофізіологічні, гематологічні, гістологічні, гістохімічні, цитологічні, цитохімічні та статистичні методи дослідження. Встановлено, що застосування натрію нуклеїнату при вторинно хронічному запаленні призводить до зменшення інфільтрації запаленої тканини гранулоцитами протягом усього періоду дослідження. Інфільтрація моноцитами і лімфоцитами в більш ранні терміни посилюється, а в більш пізні терміни - знижується, що свідчить про зменшення хронізації запалення. Зміни клітинного складу вогнища запалення на його периферії під впливом натрію нуклеїнату відповідають таким в центрі, проте менш виражені. При запаленні на тлі застосування натрію нуклеїнату в порівнянні з природним перебігом процесу в ранні терміни відбувається більше вимивання клітин з кісткового мозку в кров; більш виражена, а в більш пізні терміни - менш виражена активація гемопоезу. Лейкоцитарна реакція периферичної крові в більш ранні терміни виражена більше, а в більш пізні терміни - менше. Функціональна активність нейтрофілів периферичної крові, за даними активності маркерних ферментів, менша. Активність моноцитів і лімфоцитів у більш ранні терміни запалення вища, а в більш пізні терміни - нижча. Отримані результати вказують на можливість і доцільність використання натрію нуклеїнату для профілактики хронічного запалення.