Палій О. М. Співвідношення можливості та дійсності у правозастосуванні

У дисертації здійснено комплексне дослідження різних аспектів співвідношення можливості та дійсності у правозастосовній діяльності. В межах проведеного дослідження одержані результати, які мають наукову новизну, зумовлену розв’язанням актуальних проблем у сфері правозастосування, які досі не отримали достатньої розробки у науковій літературі. Загальнометодологічне поняття диспозитивності використовується для аналізу правових норм і процесів правозастосування. Формулюються критерії для вимірювання ступеня здійсненності норм права: співвіднесеність даної норми права з іншими правовими нормами, співвіднесеність норми права з цілями і цінностями суспільства, співвіднесеність з практичними механізмами здійснення права, прийнятність правових приписів для суспільства і сприйняття їх адресатами. Аналізується проблема значимості суб’єктів правозастосування для ефективності правозастосування. Обґрунтовується теза про те, що суб’єкт правозастосування повинен мати всі ознаки дійсної людини у філософському її розумінні, тобто з урахуванням його особистісних якостей.