Гудзь Є. А. Протекторний ефект N-стеароїлетаноламіну за дії доксорубіцину при карциномі Льюїс у мишей.

Вперше досліджено здатність насиченого NAE 18:0 - N-стеароїлетаноламіну - попереджати токсичні ефекти в організмі ссавців, що викликані розвитком карциноми Льюїс та введенням доксорубіцину. Експериментально встановлено, що N-стеароїлетаноламін модулює низку процесів, що супроводжують розвиток онкологічного процесу та введення доксорубіцину, демонструючи при цьому захисну функцію. Зокрема, вперше встановлено, що введення N-стеароїлетаноламіну здатне нормалізувати рівні сечовини та креатиніну в крові, зростання яких обумовлене розвитком пухлини та введенням доксорубіцину, що свідчить про нефропротекторні ефекти NSE. Застосування NSE призводить до зменшення токсичної дії доксорубіцину на тканини серця та печінки, про що свідчить здатність NSE запобігати зростанню активності аспартатмінотрансферази та аланінамінотрансферази в плазмі крові. Підвищення активності цих ензимів вказує на токсичну дію доксорубіцину на тканини серця та печінки. Встановлено, що введення NSE модулює активність антиоксидантних ензимів в тканинах серця, печінки та нирок, розбалансування яких відбувається під дією доксорубіцину введеного в умовах пухлинного росту. Показана здатність NSE модулювати продукцію цитокінів TNF? та IL-10 у мишей з карциномою Льюїс за дії доксорубіцину. Ця пара цитокінів є прогностичними маркерами в умовах розвитку онкологічного процесу. Вперше показано, що введення мишам самцям імобілізованого на полівінілпіролідоні NSE разом з доксорубіцином не знімає цитостатичних ефектів останього, але призводить до зменшення його токсичних ефектів на умовно нормальні тканини організму. Отримані дані розширюють уявлення про біологічні ефекти N-стеароїлетаноламіну.