Лойко О. В. Авторство як вид владних відносин у культурі

Об’єкт – авторство як соціокультурний феномен. Мета – аналіз авторства як виду владних відносин в умовах поліморфізації влади в сучасній культурі. Методи дослідження – історико-культурологічний, структурно-семіотичний, герменевтичний, дискурс-аналіз. Теоретичні результати та їхня новизна.Авторство проаналізовано в контексті процесу поліморфізаціі владних відносин. По-перше, як результат роботи лінгвістичних і семіотичних структур (Р. Барт), епістемологічних і дискурсивних «порядків» (М. Фуко). По-друге, як форма суб'єктивації і «окремий момент дії» (Ж.-П. Сартр). По-третє, як вид «символічної влади» і, одночасно, спосіб її трансформації (П. Бурдьє). Введено концепти «мета-авторства» і «пара-авторства», що означають: появу фігури митця, який зазіхає на «символічний капітал» теорії («мета-автор»); і, відповідно, фігури теоретика, який зазіхає на «символічний капітал» мистецтва («пара-автор»). Запропоновано пролегомени до апофатичної теорії авторства, згідно з якою авторство виступає для аналітики «залишком», що не редукується. Можливість теоретика авторським чином іменувати нередукований «залишок» досліджуваного феномена авторства визнається його «символічною владою». До номінацій авторства як нередукованого «залишку» віднесені: «функція-автор» (М. Фуко), «скриптор» (Р. Барт), «кентаврійський геній» (П. Слотердайк), «оспорюваний авторитет» (С. Аверінцев).Практичне значення роботи. Висновки і теоретичні положення дисертаційної роботи можуть бути використані для подальшого аналізу проблем авторства і влади у сучасній культурі. Результати дослідження можуть бути корисні для прояснення актуальних питань авторського права, що постійно виникають у мультимедійній та глобалізованій культурі.