Шелест М. О. Вміст інтерлейкінів 1в, 2 та 10 у крові при запальних захворюваннях різного перебігу і локалізації процесу

Дисертаційна робота присвячена встановленню загальних закономірностей змін вмісту інтерлейкінів 1в, 2 та 10 у периферичній крові при запальних захворюваннях різного перебігу і локалізації процесу. Обстежено 77 пацієнтів із загостренням хронічного бронхіту (29 хворих), гастродуоденіту (26 хворих) і пієлонефриту (22 хворих). Отримані дані свідчать, що при загостренні хронічного бронхіту, гастродуоденіту і пієлонефриту значно підвищувались рівні ІЛ-1в, ІЛ-2 та ІЛ-10 у крові і це вказує на активацію як прозапальних, так і протизапальних механізмів, а також на посилення неспецифічного клітинного і специфічного клітинного та гуморального імунітету. При цьому переважно активуються прозапальні механізми та клітинний імунітет. Зміни рівнів вказаних цитокінів та С-реактивного білка в крові в залежності від тривалості перебігу хронічного бронхіту, гастродуоденіту і пієлонефриту показують, що при тривалому перебігу захворювання, очевидно, ослаблюється адаптивний імунітет, виникає дисфункція імунної системи та зростає, а потім зменшується активність запального процесу. У процесі стандартної протизапальної терапії при загостренні хронічного бронхіту, гастродуоденіту і пієлонефриту відбувається зниження вмісту в крові усіх досліджуваних інтерлейкінів та С-реактивного білка від початково підвищеного рівня у напрямку до норми, що свідчить про патогенетичне значення цих цитокінів при даному захворюванні та зменшення активності запального процесу. Разом з тим, кореляційній зв'язок вмісту досліджуваних інтерлейкінів з активністю запального процесу (вмістом маркера запалення С-реактивного білка в крові) різний в залежності від його локалізації. При загостренні хронічного бронхіту і гастродуоденіту він виражений з боку ІЛ-1в, пієлонефриту - ІЛ-2, а після лікування - навпаки. Концентрації досліджених інтерлейкінів у крові можуть використовуватися як діагностичні та прогностичні маркери активності запального процесу та ефективності лікування, поряд з рівнем С-РБ або як ще більш чутливі критерії, які нормалізуються пізніше. При цьому особливе значення має комплексне дослідження прозапальних цитокінів - маркерів моноцитів / макрофагів та Т-лімфоцитів-хелперів I типу.