Лойко В. В. «Метод драматизації» у філософській культурі читання та письма

Об’єкт – феномен «драматизації» в сучасній філософії і культурі. Мета – комплексне осмислення культур-філософської генеалогії «методу драматизації» і його репрезентації в сучасній філософській культурі читання та письма. Методи дослідження: метод концептуальної генеалогії, метод культур-філософської компаративістики, дискурс-аналіз, текстологічний підхід, метод функціонального аналізу. Теоретичні результати та їхня новизна. Запропоновано культур-філософське обґрунтування понять «театральної» (М. Фуко) та «сценічної філософії» (П. Слотердайк), що спирається на спорідненість риторичного плану некласичних філософських текстів (Ніцше, К’єркегор, Дельоз тощо); здійснено цілісну реконструкцію структури драматичної теорії Ф. Ніцше, фрагментарно представленої у його численних творах, та ґрунтовно показано її вплив на формування культури перформативного мистецтва ХХ століття; виявлено етапи становлення концепту «драматизації» у творах Жіля Дельоза; резюмовано концептуальну спорідненість «методу драматизації» Ж. Дельоза і теорії «штучного мистецтва» Ф. Ніцше у низці наративних прийомів: (1) дискредитація дискурсу «вторинного письма», (2) деконструкція принципу дискурсивної актуальності, (3) письмо з «точки позазнаходження»; простежено вплив функціональної наративістики на теорію концептуальних персонажів; узагальнено рецепції «методу драматизації» в Йельському деконструктивізмі. Практичне значення роботи. Висновки та теоретичні положення дисертаційної роботи можуть бути використані для культур-філософського аналізу стилістики та методології некласичної філософії. Результати дослідження також можуть бути використані в практиці викладання філософських і культурологічних дисциплін, у підготовці навчальних посібників та методичних матеріалів.