Нечипоренко А. О. Нормотворчість в Україні: поняття, види, напрямки удосконалення

Дисертацію присвячено комплексному теоретико-правовому аналізу нормотворчості, з'ясуванню її сутності і характерних рис на сучасному етапі розвитку правової державності в Україні, виявленню причин недостатньої ефективності нормотворчої діяльності та розробці правових заходів і механізмів їх подолання. Запропоновано авторське визначення поняття "нормотворчості" та визначені її основні риси. На основі аналізу співвідношення таких суміжних категорій, як "праворозуміння", "правоутворення" та "правотворчість", обґрунтовано, що нормотворчість є різновидом правотворчості, спрямованої на створення норм права з їх наступною об'єктивацією в законах і підзаконних нормативно-правових актах, види якої відбивають її суб'єктивний склад. На підставі вивчення вітчизняного досвіду правового регулювання нормотворчої діяльності, виявлено причини її недостатньої ефективності, а також обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення її правової регламентації в контексті зміни державно-правового впливу на суспільство.