Об’єкт дослідження: Об’єкт дослідження: суспільні відносини, що виникають з приводу застави майнових прав інтелектуальної власності як способу забезпечення виконання зобов’язань, та процесуальні відносини, які виникають при зверненні стягнення на майнові права інтелектуальної власності у разі невиконання основного зобов’язання. Методи: як загальнонаукові, так і спеціальні методи пізнання, серед яких: матеріалістичний, історичний, порівняльно-правовий, логічний, системний методи дослідження, аналіз та синтез, індукції та дедукції, а також інші. Наукова новизна: уперше запропоновано визначення поняття «договір застави майнових прав інтелектуальної власності». Встановлено перелік об’єктів прав інтелектуальної власності та окремих майнових прав, які не можуть бути предметом застави за ознакою їх оборотоздатності: а) право на отримання патенту на винахід, корисну модель, промисловий зразок; б) комерційне (фірмове) найменування, крім випадку застави підприємства як цілісного майнового комплексу; в) право реєстрації та отримання свідоцтва на топографію інтегральної мікросхеми; г) комерційні таємниці; д) раціоналізаторська пропозиція, що визнана юридичною особою, за винятком застави підприємства як цілісного майнового комплексу; є) право отримання патенту на сорти рослин та породи тварин; ж) географічне зазначення без майнового комплексу. Аргументовано потребу впровадження інституту примусової ліцензії. Запропоновано розширити перелік документів, на підставі яких може бути здійснена передача майнових прав інтелектуальної власності, за рахунок наступних: а) судове рішення про затвердження примусової ліцензії; б) виконавчий напис нотаріуса на договорі застави майнових прав інтелектуальної власності; в) договір застави майнових прав інтелектуальної власності з застереження про перереєстрацію права інтелектуальної власності. Розроблено процедуру звернення стягнення на майнові права на об’єкти права інтелектуальної власності. Практичне значення: результати дослідження можуть бути використані: у законотворчій діяльності – для удосконалення норм чинного вітчизняного законодавства та розробки нових нормативно-правових актів у цій сфері; у правозастосовній діяльності – при здійсненні цивільного судочинства, в адвокатській практиці тощо; у науково-дослідній роботі – для подальшого проведення наукових досліджень застави майнових прав інтелектуальної власності. Сфера використання: у навчальному процесі при викладанні курсів «Цивільне право», «Право інтелектуальної власності» і відповідних спецкурсів, а також при підготовці підручників, навчальних посібників, та інших навчально-методичних матеріалів.
