Тоцька К. М. Обмеження права власності на земельну ділянку: цивільно-правовий аспект

Об’єктом дослідження є цивільно-правові відносини щодо встановлення та реалізації обмежень прав на земельну ділянку. Мета: встановити загальнотеоретичні засади обмежень права власності, виявити на їх основі особливості обмеження права власності на земельну ділянку й окремі правомочності власника земельної ділянки та виробити обґрунтовані пропозиції до чинного законодавства України. Методи: система філософських, загальнонаукових, конкретно-наукових і спеціально-наукових методів. Теоретичні і практичні результати, наукова новизна: уперше запропоновано визначення понять «межі права власності на земельну ділянку»; «обмеження права власності на земельну ділянку»; «обтяження права власності на земельну ділянку»; визначено межі права власності земельної ділянки, обмеження права власності земельної ділянки та обтяження права власності земельної ділянки, які становлять правові рамки обсягу прав та обов’язків для суб’єкта; виокремлено зміст меж та обмежень права власності на земельну ділянку, до якого входять заборони, обов’язки власника по здійсненню активних дій, дозволи та приписи; здійснено класифікацію обмежень прав на земельні ділянки за різними критеріями; удосконалено: перелік ознак обмежень права власності на земельну ділянку: 1) вони є елементом механізму правового регулювання; 2) мають спеціальний режим використання земельних ділянок (або їх частин); 3) встановлюються незалежно від цільового призначення земельної ділянки та підстав виникнення, на яких вона належить володільцю; 4) спрямовані на охорону прав та інтересів власника земельної ділянки, інших осіб та суспільства в цілому; 5) впливають на звуження можливостей здійснення права власності на земельну ділянку; систему принципів обмежень права власності на земельну ділянку; твердження, що обтяження земельних ділянок можуть мати як приватні підстави виникнення (обтяження як речові права на чужу річ, а також обтяження, що випливають із зобов’язальних правовідносин), так і публічні (що виникають незалежно від волі власника в адміністративному чи судовому порядку і безпосередньо не відображають інтересів окремих суб’єктів). Практичне значення: висновки та пропозиції дисертаційного дослідження можуть бути використані у законотворчій діяльності – для вдосконалення нормативно-правових основ застосування юридичної відповідальності за правопорушення у сфері права власності на земельні ділянки; у правозастосовній діяльності – для вдосконалення практичної діяльності судових органів при здійсненні цивільного судочинства, державних органів, що діють у сфері права власності на земельні ділянки, адвокатської практики тощо. Сфера використання: у навчальному процесі під час підготовки матеріалів лекцій та проведення семінарських і практичних занять з дисциплін «Цивільне право», «Земельне право», та спецкурсу «Особливості правового регулювання обігу земельних ділянок».