Кабка Г. М. Дискурс особових текстів діячів вокальної культури у мистецькому середовищі України 1950-1970-х років.

Дисертація присвячена особовим текстам діячів вокального мистецтва України другої половини ХХ століття. Особовий текст культури існує у дискурсивному полі схожих текстів, а породжені ними міжтекстові зв'язки (особливості, чинники, складові тощо) виявляють закономірності розвитку культури. Завдяки такому процесові актуалізуються дослідницькі перспективи, як у нашому випадку - мистецьке і суспільно-історичне дискурсування у мегаописі української культури другої половини ХХ століття. Виявлено, що особові тексти діячів української культури другої полови-ни ХХ ст. існують в рамках тоталітарного дискурсу як аналітика про відве-рте та наболіле у щоденниках К. Радченко та Л. Лобанової; творча нереалізація, утиски влади у листах та коментарях пізнього періоду Б. Гмирі; співвідношення творчості і політики у Київському театрі опери і балету імені Т. Г. Шевченка періоду 1950-1970-х (К. Радченко, Л. Лобанова, Є. Мірошни-ченко, Б. Гмиря) тощо. З'ясовано, що проаналізовані нами мистецько-історичні факти - участь Є. Мірошниченко у кінофільмі С. Параджанова "Українська рапсодія", постановка на сцені Київської філармонії камерної опери М. Римського-Корсакова "Моцарт і Сальєрі" (Б. Гмиря та К. Огнєвой) - свідчать про високий фаховий рівень української вокальної школи, що заперечує будь-які негативні припущення щодо її меншовартості у дискурсі тоталітаризму.