Степико К. М. Формування діалогічності української культури як пріоритет гуманітарної безпеки держави

У дисертації аналізується потреба та процес формування діалогічності української культури як важливий напрямок забезпечення гуманітарної безпеки держави та консолідації суспільства. Концепція дисертації спирається на розуміння перспектив розвитку культури як діалогічного способу буття соціуму, який включає в себе два ряди відношень: взаємини між людьми та відношення суспільства до природи, які можуть бути толерантними та комплементарними або відношеннями за принципом корисності та доцільності, які породила цілераціональна цивілізація. Встановлено, що сьогоднішня монологічність української культури є наслідком як цієї парадигми цивілізаційного розвитку, так і історичних обставин - захисної її рефлексії стосовно тих культур, які визначали імперську сутність держав до складу яких входила територія Україна. Показано, що сучасна українська культура має значний потенціал діалогічності. Результати реалізації цього потенціалу визначатимуть межі та можливості подолання такого ментального розколу як Схід-Захід України, вирішення етнополітичних проблем суспільства, налагодження комунікації між поколіннями, консолідації суспільства навколо життєздатних стратегій його розвитку. В роботі проаналізовано основні параметри українського культурного простору, з'ясовано сутність, зміст та структуру поняття "діалогічність культури", окреслено основні напрямки державної політики формування діалогічності української культури.