Об’єкт: урегульовані нормами цивільного права суспільні відносини, що складаються в процесі використання об’єктів авторського права та суміжних прав на підставі ліцензії-дозволу. Мета: розробка теоретичної моделі розпорядження майновими авторськими і суміжними правами у формі ліцензії та обґрунтування пропозицій з удосконалення правового регулювання відносин з використання об’єктів авторського права і суміжних прав, яке ґрунтується на дозволі у формі ліцензії, що надано правоволодільцем. Методи: загальнонаукові та спеціальні методи пізнання (матеріалістичний, історичний, порівняльно-правовий, логічний, системний, аналіз та синтез, метод індукції та дедукції). Також було використано історико-економічний метод, діалектичний, формально-логічний та формально-юридичний, а також метод історичного аналізу. Теоретичні і практичні результати, наукова новизна: уперше запропоновано ввести інститут вільних ліцензій у законодавство України. Сформульовано авторське визначення вільної ліцензії. Обґрунтовано положення про те, що за правовою природою вільна ліцензія є публічною офертою (пропозицією) про обтяження виключного права. Удосконалено положення, відповідно до якого зміст договірних правовідносин, що виникають у зв’язку з акцептом вільної ліцензії, становить лише зобов’язання з надання права використання твору певними способами, на визначеній території і на певний строк, що дозволяє охарактеризувати договір, що укладається за допомогою акцепту вільної ліцензії, як односторонньо зобов’язуючий. Удосконалено визначення ліцензії. Дістали подальшого розвитку положення про абсолютну природу виключного права; положення про те, що використання права на вільне ліцензування утворює юридичний факт, що породжує обтяження уповноваженого суб’єкта (ліцензіара) станом пов’язаності і виникнення секундарного права на акцепт для особи, що заздалегідь не визначена. Практичне значення: основні положення, висновки і пропозиції можуть бути використані у науково-дослідній сфері та у сфері правотворчості – для вдосконалення деяких норм цивільного законодавства України у сфері авторського права, розробки чи поліпшення документів правового характеру. Сфера використання: у навчально-методичній роботі – при підготовці навчальних посібників та науково-методичних рекомендацій з цивільного права, права інтелектуальної власності, у навчальному процесі при викладанні курсів «Цивільне право. Загальна частина», «Право інтелектуальної власності».
