Єрьоміна О. Ю. Композиція у словотворі латинської мови: структурно-типологічний та семантичний аспекти.

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню способу латинського словотвору - композиції. Розгляд явища композиції у діахронії (від архаїчної до середньовічної латини) дозволило виробити авторське визначення понять "композиція" і "композит", яке розглядається у широкому значенні. У дослідженні визначено критерії виділення латинських композитів, укладено загальну типологію способів композиції в латинській мові: 1) словоскладання, 2) зрощення, 3) основоскладання, 4) композиція компресивного типу. Показано архаїчний характер морфологічної і синтаксичної структури латинських композитів всіх способів творення, засвідчено активний процес префіксалізації і суфіксалізації окремих компонентів. Композити, утворені всіма способами композиції, можуть демонструвати плинність від одного способу до іншого, з одного боку, а з іншого - від композитів латинської мови - до лексем (простих і складних) романських мов. Дослідження семантики латинського композита виявило, що відношення полісемії, синонімії, омонімії і антонімії дуже поширені як на рівні лексем складної структури, так і на компонентному рівні. Внутрішня форма латинських композитів розкриває історичну динаміку розвитку їх значень, відтак, латинські композити мають когнітивний та етнокультурний потенціал.