Желтобрюх І. Л. Розсуд в податковому правозастосування

Дисертацію присвячено дослідженню проблем розсуду в податковому правозастосуванні. Зазначено, що під податковим правозастосуванням доцільно розуміти діяльність суб'єктів податкового права, яка спрямована на правореалізацію формалізованих законодавцем приписів чинного податкового законодавства. Серед суб'єктів податкового правозастосування виділено: а) контролюючі органи; б) суди; в) платників податків. Особливості правозастосовної діяльності учасників податкових відносин визначаються характером податкового права та цільовим спрямуванням самого оподаткування. Встановлено, що презумпція правомірності рішень платника податків має своїм завданням забезпечити реалізацію приватного інтересу правозобов'язаного суб'єкта податкових відносин - платника податків. У даному разі відповідне презумптивне положення розглядається як таке, що має на меті забезпечення балансу публічного та приватного інтересів у сфері оподаткування. Обґрунтовується авторська позиція, відповідно до якої розсуд не слід розглядати як можливість, притаманну всім суб'єктам. Кожний суб'єкт у процесі аналізу тих чи інших алгоритмів своєї поведінки обирає саме той, що найбільше відповідає його інтересам. Чинники, які впливають на розсуд учасників податкових відносин, можна класифікувати на об'єктивні (приписи чинного податкового законодавства) та суб'єктивні (інтерес (публічний чи приватний), яким керується суб'єкт розсуду. Визначено, що в рамках податкових відносин, суд, як правило, виконує роль арбітра у процесі вирішення податкових спорів, зокрема з приводу застосування розсуду, які виникають між управомоченим та правозобов'язаним суб'єктом податкових відносин. Саме незалежність суду забезпечує об'єктивну оцінку всіх обставин справи.