Токарчук К. О. Участь альдегідів у розвитку оксидативного стресу in vitro та in vivo

Об'єкт: розвиток оксидативного стресу в умовах системи Фентона (Fe2+-аскорбат) та при прямій дії альдегідів на тимоцити щура, а також за експериментального рабдоміолізу та стрептозотоцинового діабету у щурів. Мета: з’ясувати роль альдегідів у біохімічних процесах перебігу оксидативного стресу із використанням акцептора альдегідів димедону. Методи:препаративної біохімії, ензимології, спектрофотометрії, спектрофлуорометрії, імуноензиматичний аналіз, ЕПР-спектроскопія, світлова мікроскопія та протокова цитофлуориметрія, статистичний аналіз.Досліджено роль альдегідів у розвитку оксидативного стресу на моделях in vitro та in vivо із застосуванням акцептора альдегідів димедону. Зокрема, продемонстровано безпосередню участь альдегідів у розвитку оксидативного стресу у системі Фентона (Fe2+-аскорбат) в тимоцитах щура і на моделях рабдоміолізу та стрептозотоцинового діабету у щурів. Крім цього, показано здатність альдегідів – формальдегіду, гліоксалю, метилгліоксалю та акролеїну, викликати оксидативний стрес в тимоцитах щура. Доведено здатність димедону знижувати вміст альдегідів в тимоцитах щура. Вперше продемонстровано нормалізацію показників карбонільного та оксидативного стресу в різних тканинах після застосування димедону. Показано, що димедон у дозі 50 мг/кг маси щура є малотоксичним для щурів.