Дисертація присвячена вирішенню проблеми покращення якості діагностики раку щитоподібної залози (РЩЗ) шляхом виявлення особливостей морфогенезу папілярного раку щитоподібної залози (ПРЩЗ) з біомінералізацією, встановлення патогенетичних особливостей канцерогенезу за умови розвитку патологічної кальцифікації у пухлинній тканині. Загалом було досліджено 1131 випадків РЩЗ. Основу клініко-морфологічних, імуногістохімічних та фізико-хімічних досліджень дисертаційної роботи склали 60 випадків ПРЩЗ. Виявлено, що у гістологічній структурі злоякісної тиреоїдної патології питома частка ПРЩЗ становить у середньому - 74,0%. Частота виявлення біомінералізації ПРЩЗ у чоловіків нижча, ніж у жінок. Зв'язку між біомінералізацією та віком пацієнтів не було виявлено. При біомінералізації ПРЩЗ було виділено такі її типи: псамомні тільця, стромальна та васкулярна біомінералізація. Вперше був встановлений детальний фазовий та фізико-хімічний склад основних форм патологічних біомінералів у ЩЗ. Встановлено, що основу всіх типів біомінералізації ПРЩЗ становить гідроксиапатит кальцію. Виявлено значення експресії bax, OPN, VEGF у морфогенезі біомінералізованої тканини ПРЩЗ та показано важливість цих маркерів в оцінці перебігу злоякісного процесу. Висока експресія білка bax та низька експресія його антагоніста bcl-2 у мінералізованій тканині ПРЩЗ свідчить про посилення апоптозу у пухлинних клітинах. Гіперпродукція OPN пухлинними клітинами є можливим фактором протидії біомінералізації ПРЩЗ. Високий рівень експресії VEGF може свідчити про більш високий рівень гіпоксії в тканині мінералізованого ПРЩЗ. Вперше досліджено морфогенез, прогностичне та діагностичне значення псамомних тілець при ПРЩЗ. Порівнюючи випадки ПРЩЗ з наявністю метастазів, відзначили, що мінералізовані зразки пухлин досягають більших розмірів у порівнянні з випадками без проявів кальцифікації (р<0,02), у них виявлено достовірно вищий рівень експресії bax (р<0,001), OPN (р<0,008) і VEGF (р<0,012). У групі зразків ПРЩЗ без мінералізації виявлено вищий рівень експресії bcl-2 (р<0,04). Таким чином, оцінюючи вплив біомінералізації на перебіг ПРЩЗ, можна стверджувати про її сприяння захисним силам організму, яке полягає в обмеженні росту та поширенні пухлини. Остеопонтин, відкладаючись на поверхні псамомних тілець і з'єднуючись зі сполуками кальцію, стимулює їх ущільнення та організацію, приймаючи участь у формуванні їх шаруватої структури. Показано, що виявлення псамомних тілець у лімфовузлах чи здоровій ЩЗ є важливою діагностичною ознакою прихованого ПРЩЗ. Отримані дані можуть стати важливими критеріями у діагностиці злоякісних пухлин ЩЗ та дозволять переглянути стандарти лікування папілярного раку щитоподібної залози з біомінералізацією у бік зниження агресивності лікувального процесу. Дисертація присвячена вирішенню проблеми покращення якості діагностики раку щитоподібної залози шляхом виявлення особливостей морфогенезу папілярного раку щитоподібної залози з біомінералізацією, встановлення патогенетичних особливостей канцерогенезу за умови розвитку патологічної кальцифікації у пухлинній тканині. Загалом було досліджено 1131 випадків РЩЗ. Основу клініко-морфологічних, імуногістохімічних та фізико-хімічних досліджень дисертаційної роботи склали 60 випадків ПРЩЗ. Виявлено, що у гістологічній структурі злоякісної тиреоїдної патології питома частка ПРЩЗ становить у середньому - 74,0%. Частота виявлення біомінералізації ПРЩЗ у чоловіків нижча, ніж у жінок. Зв'язку між біомінералізацією та віком пацієнтів не було виявлено. При біомінералізації ПРЩЗ було виділено такі її типи: псамомні тільця, стромальна та васкулярна біомінералізація. Вперше був встановлений детальний фазовий та фізико-хімічний склад основних форм патологічних біомінералів у ЩЗ. Встановлено, що основу всіх типів біомінералізації ПРЩЗ становить гідроксиапатит кальцію. Виявлено значення експресії bax, OPN, VEGF у морфогенезі біомінералізованої тканини ПРЩЗ та показано важливість цих маркерів в оцінці перебігу злоякісного процесу. Висока експресія білка bax та низька експресія його антагоніста bcl-2 у мінералізованій тканині ПРЩЗ свідчить про посилення апоптозу у пухлинних клітинах. Гіперпродукція OPN пухлинними клітинами є можливим фактором протидії біомінералізації ПРЩЗ. Високий рівень експресії VEGF може свідчити про більш високий рівень гіпоксії в тканині мінералізованого ПРЩЗ. Вперше досліджено морфогенез, прогностичне та діагностичне значення псамомних тілець при ПРЩЗ. Порівнюючи випадки ПРЩЗ з наявністю метастазів, відзначили, що мінералізовані зразки пухлин досягають більших розмірів у порівнянні з випадками без проявів кальцифікації (р<0,02), у них виявлено достовірно вищий рівень експресії bax (р<0,001), OPN (р<0,008) і VEGF (р<0,012). У групі зразків ПРЩЗ без мінералізації виявлено вищий рівень експресії bcl-2 (р<0,04). Таким чином, оцінюючи вплив біомінералізації на перебіг ПРЩЗ, можна стверджувати про її сприяння захисним силам організму, яке полягає в обмеженні росту та поширенні пухлини. Остеопонтин, відкладаючись на поверхні псамомних тілець і з'єднуючись зі сполуками кальцію, стимулює їх ущільнення та організацію, приймаючи участь у формуванні їх шаруватої структури. Показано, що виявлення псамомних тілець у лімфовузлах чи здоровій ЩЗ є важливою діагностичною ознакою прихованого ПРЩЗ. Отримані дані можуть стати важливими критеріями у діагностиці злоякісних пухлин ЩЗ та дозволять переглянути стандарти лікування папілярного раку щитоподібної залози з біомінералізацією у бік зниження агресивності лікувального процесу.
