Було проведено обстеження і лікування 133 пацієнтів з непсихотичними психічними розладами при скроневих епілепсіях, які були рандомізовані на групи в залежності від типу терапії (психофармакотерапія, психотерапія, поєднання психотерапії та психофармакотерапії, хірургічне втручання з приводу епілепсії), з оцінкою ефективності через 1, 3 і 6місяців після початку лікування. Була проведена комплексна оцінка психічного статусу пацієнтів, окремих характеристик афективних і когнітивних розладів. Докладно описано структуру та клініко-психопатологічні прояви психічних розладів обстежених пацієнтів. Було виявлено достовірне переважання афективних розладів порівняно з когнітивними серед непсихотичних психічних розладів при скроневих епілепсіях; а також пряма кореляція їх виразності з важкістю перебігу скроневої епілепсії (частотою і важкістю нападів). Було визначено, що когнітивні порушення, що мали понад 70,7 % пацієнтів, майже у 1/2 були замасковані афективними порушеннями і виявлялися лише феноменологічно у складі депресивних і тривожних синдромів. Обстежені особи мали помірний когнітивний дефіцит, зниження обсягів слухової короткочасної і довготривалої пам'яті, помірне зниження уваги. Депресивні симптоми мали понад 60,9 % пацієнтів, тривожні симптоми були майже у 51,9 % пацієнтів. Показники депресії і тривоги були помірного ступеню виразності. Було обґрунтовано і запроваджено удосконалення тактики лікування когнітивних та афективних порушень у пацієнтів з органічними непсихотичними психічними розладами на фоні скроневої епілепсії шляхом диференціації методів втручання відповідно до клініко-психопатологічної картини захворювання. Було визначено, що після хірургічного втручання відбувається зниження когнітивного функціонування, а саме пам'яті та уваги із початком відновлення з 3 по 6 місяць після операції. Найбільш ефективним методом лікування непсихотичних психічних розладів внаслідок скроневої епілепсії виявилася комбінація когнітивно-поведінкової терапії та психофармакотерапії, що сприяла достовірній редукції депресії, тривоги і помірних когнітивних порушень. Було відзначено найбільшу ефективність когнітивно-поведінкової терапії щодо поліпшення обсягу слухової короткочасної пам'яті і найбільшу ефективність психофармакотерапії - щодо відновлення уваги. Були визначені переважні мішені втручання (депресія, тривога, загальний когнітивний дефіцит, порушення пам'яті або уваги), що дозволяють диференціювати обсяг терапії з акцентом на її психотерапевтичній або фармакотерапевтичній складовій.
