Карпенко О. О. Ідея абсолютної музики в історико-філософському вимірі.

Об'єкт - теорії онтологічної автономності музики. Мета - реконструкція ідеї абсолютної музики в історико-філософському вимірі. Методи - логіко-аналітичний й історико-герменевтичний аналіз, принципи історизму, системності й наступності, міждисциплінарний підхід. У дисертації здійснено історико-філософський аналіз становлення ідеї абсолютної музики, що полягає в уявленні про онтологічну автономність музики. Ключовим чинником формування ідеї абсолютної музики постала специфічна природа музичної темпоральності, що формує площину об'єктивної кореляції суб'єктивного досвіду часу. Класична онтологія музики породжувала метафізичне протистояння інструментального раціоналізму та теорії афективної детермінації музики. Визначення ідеї абсолютної музики було результатом подолання дуалізму раціональної дії та афективного імпульсу в музичній творчості засобами ототожнення музичного часу та історичного процесу (Р. Ваґнер). Проте подальша еволюція ідеї абсолютної музики засвідчила пріоритет проблеми конституювання суб'єктивності в стихії музичного часу (Е. Ганслік, О. Лосєв). Феноменологічна модифікація ідеї абсолютної музики постала конститутивним етапом розробки поняття абсолютної свідомості у Е. Гуссерля. Постмодерна деконструкція та музикологічна історіософія абсолютної музики визначають статус цієї ідеї в сучасному філософському дискурсі. Сфера - навчальний процес.