Шкребнюк Р. Ю. Роль ендотеліальної дисфункції у розвитку генералізованого пародонтиту та його лікування у хворих на цукровий діабет I типу, ускладнений діабетичною кардіоміопатією

Обстежено 163 хворих на цукровий діабет І типу, ускладнений діабетичною кардіоміопатією та 93 особи без супутніх соматичних захворювань, які звернулися за стоматологічною допомогою у стоматологічний центр Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Встановлено, що зі збільшенням віку та тривалості основного захворювання зростала поширеність та інтенсивністьгенералізованогопародонтиту. Дана тенденція підтверджувалась зростанням індексів РМА, кровоточивості ясен, глибини пародонтальних кишень та рухомості зубів у 1,2 рази та індексу РІ, Rtg-індексу рецесії ясен, втрати епітеліального прикріплення у 1,3 рази стосовно відповідних значень у пацієнтів з генералізованимпародонтитом без загальносоматичних захворювань. Дослідження ультраструктури біоптатів ясен у хворих на ГП на тлі ЦД І типу з кардіоміопатією характеризувались гетерогенними змінами усіх шарів слизової оболонки ясен з вираженим ураженням гемокапілярів. Ендотеліальнадисфункція у пацієнтів з ГП на тлі ЦД І типу з кардіоміопатією обумовлювалась збільшенням концентрацій у плазмі крові ендотеліну-1, молекул судинної адгезії (sVCAM), розчинного sЕ-селектину та активності ангіотензинперетворювального ферменту стосовно аналогічних даних у здорових людей та осіб з генералізованимпародонтитом без супутніх соматичних захворювань. Розроблена схема лікування та профілактики генералізованогопародонтиту із залученням засобів патогенетично спрямованої дії. Ефективність запропонованого комплексного лікування підтверджена покращенням даних клінічних та лабораторних досліджень, скороченням кількості відвідувань і тривалою (до 1,5 року) стабілізацією патологічного процесу у тканинах пародонта.