Об'єкт - жовчний перитоніт; мета - поліпшити результати лікування хворих на жовчний перитоніт шляхом розробки патогенетично обґрунтованих методів діагностики, диференційованого, залежно від форми перитоніту, хірургічного та консервативного лікування, профілактики ускладнень; методи - гістологічні, гістохімічні; оптичні, мікробіологічні, клінічні, статистичні; результати - здійснена комплексна порівняльна оцінка показників функції нирок, транспорту іонів натрію, кислоторегулювальної функції, клубочково-канальцевого та канальцево-канальцевого балансу за умов неінфікованого та інфікованого жовчного перитоніту, показано, що розвиток останнього відрізняється глибшими патологічними змінами, виникненням синдрому "втрати" іонів натрію, протеїнурією на тлі зниження екскреції кислот, що титруються та аміаку із сечею, проведено порівняльне гістохімічне до-слідження тканин нирок і печінки, показано, що інфікований жовчний перитоніт відрізняється від не-інфікованого статистично значущим зростанням ступеня окисної модифікації білків за коефіцієнтом R/B (р<0,001), що є проявом виникнення недостатності механізмів антиоксидантного захисту, здійснено порівняльне дослідження оптичної густини плазми венозної крові, показано, що за умови інфікованого жовчного перитоніту, на відміну від неінфікованого, параметри показника статистично значуще (р<0,05) зростають понад 0,58 од на довжині хвилі ?=280 нм, досліджено зміни ширини зони розсіювання очеревиною лазерного променя, джерелом якого є лазерний діод, що випромінює на довжині хвилі ? = 0,63 мкм, показано, що у разі неінфікованого жовчного перитоніту параметри показника статистично значуще (р<0,05) зростають у 1,5-2 рази, а за умови інфікованого перитоніту збільшуються понад 2 рази, у клінічних умовах вперше проведено порівняльне дослідження мікрофлори жовчі у хворих на різні форми жовчного перитоніту, показано, що у разі інфікованого перитоніту у жовчі статистично значуще переважає кількість анаеробних і аеробних бактерій, натомість за умови неінфікованого перитоніту переважає вміст грибів роду Candida, виконане порівняльне дослідження мікробного пейзажу товстої кишки, показано, що за умови неінфікованого перитоніту виникають дисбіотичні зміни, а у разі інфікованого розвивається дисбактеріоз, здійснена комплексна оцінка стану імунної системи і активності синтезу цитокінів різних класів, показано, що на тлі активації імунної системи за умов обох форм жовчного перитоніту, у хворих на інфікованих перитоніт пригнічується функціональна здатність імунних механізмів, розвивається їхня латентна недостатність з проявами синдрому імунної дисоціації, використаний новий спосіб діагностики гострого холециститу, який полягає у вимірюванні інтенсивності люмінесценції плазми венозної крові на довжинах хвиль ? = 473 - 470 нм і визначенні пікових значень показника, що дозволяє збільшити точність діагностики до 96%, застосовано новий спосіб діагностики жовчного перитоніту, який полягає у вимірюванні оптичної густини плазми венозної крові на довжині хвилі ? = 280 нм, що дозволяє збільшити точність діагностики до 88%, розроблений і застосований новий пристрій і спосіб зовнішнього дренування гепатикоєюноанастомозів, який дозволяє запобігати розвитку неспроможності швів, стриктури анастомозу, зовнішньої кишкової нориці, розроблений і застосований новий пристрій і спосіб пролонгованої санації очеревинної порожнини у разі інфікованого жовчного перитоніту, застосування якого за даними комплексного клінічно-лабораторного дослідження дозволяє в 1,4 рази скоротити терміни регресу запального процесу в очеревинній порожнині, на підставі отриманих даних вперше розроблений науково обґрунтований діагностичний алгоритм у разі жовчного перитоніту, який дозволяє обрати адекватну лікувальну тактику, що передбачає диференційований, залежно від форми перитоніту, вибір обсягу заходів на всіх етапах лікування хворого
