Луай М. К. Імуноморфологічні критерії діагностики та лікування хворих на грибоподібний мікоз

Дисертація присвячена теоретичному узагальненню і новому вирішенню наукової задачі стосовно підвищення ефективності диференційної діагностики та лікування ранніх стадій ГМ з урахуванням порушень клітинної ланки місцевого та системного імунітету. Дослідження біоптатів ураженої шкіри хворих на ГМ показало, що основна імуногістохімічна відмінність між стадіями ГМ проявилася в кількості клітин ураженої шкіри, здатних експресувати маркери активації HLA-DR і CD25. Такі характерні особливості були притаманні переважно клітинам ураженої шкіри хворих в стадії IА. Дані дослідження показали, що в інфільтратах хворих в стадії IIB, на відміну від стадії IА переважають лімфоцити, які мають фенотип клітин пам'яті (CD4+CD45RO+Т-лімфоцити). При імуногістохімічному дослідженні біоптатів ураженої шкіри хворих на ГМ на стадії IА звертає на себе увагу топічний збіг активованих клітин (експресія CD1a, HLA-DR молекул) з локалізацією клітин Лангерганса, а також прилеглих до епідермісу дермальних запальних інфільтратів. При зіставленні іммуногематологічних показників у хворих на стадії IА і IIB звертають на себе увагу особливості, виявлені у хворих на IIB стадії ГМ, у яких спостерігалося виразне достовірне збільшення в крові клітин, що відносяться до CD45+CD3+CD4+CD8-T хелперної популяції, а також клітин, що експресують маркери CD45+CD4+CD45RA+CD45RO- (наївні T-хелпери) і CD45+CD4+CD45RA-CD45RO+ (активовані Т-клітини пам'яті). Було виявлено, що для хворих на ГМ на стадії IIB було характерно достовірне підвищення концентрації цитокінів Тh2-профілю (IL-4, IL-5, IL-10,) та зниження концентрації цитокінів Тh1-профілю (IL-2 і IFN-?). Отримані дані можуть бути використані в клінічній практиці для скринінгового розмежування переходу від стадії IА ГМ до стадії IIB. У нашій роботі було показано, що у хворих з IA і IIB стадією ГМ на тлі проведеної терапії з системним використанням препарату проспідіум хлорид спостерігалося значне зниження в крові субпопуляції CD4+ Т-лімфоцитів хелперів. Отримані дані про динаміку змін клітинного складу основних субпопуляцій лімфоцитів периферичної крові після проведеної терапії супроводжувалися достовірним поліпшенням клінічної картини захворювання у випадках ГМ на стадії IA.