Малюта Л. В. Клініко-психопатологічні особливості депресивних порушень у хворих на шизофренію

Дисертацію присвячено вивченню клініко-психопатологічних та психологічних особливостей депресивних порушень (ДП) у хворих на шизофренію та розробленню принципів терапії цього контингенту хворих. Основну групу склали 120 хворих на шизофренію з ДП, які були поділені на 3 групи залежно від тривалості захворювання: 38 пацієнтів з депресивними порушеннями раннього періоду (ДПРП), 39 пацієнтів з депресивними порушеннями середнього періоду (ДПСП) і 43 пацієнти з депресивними порушеннями пізнього періоду (ДППП). Контрольну групу склали 42 хворих на шизофренію без ДП. На підставі комплексного клініко-психопатологічного дослідження отримані дані щодо синдромальної структури ДП при шизофренії: при ДПРП переважали тривожно-депресивний (39,50 %), обсесивно-депресивний (26,30 %) симптомокомплекси та соматовегетативна депресія (21,10 %); при ДПСП — апатико-адинамічний (46,20 %), деперсоналізаційний (20,50 %) і сенесто-іпохондричний (12,80 %) варіанти депресії; у пацієнтів з ДППП були виражені дисфоричний (25,60 %), анестетичний (20,95 %) варіанти депресії та депресивно-параноїдний симптомокомплекс (20,99 %). Доведено, що феноменологічна структура депресивної симптоматики у пацієнтів з шизофренією змінюється на різних етапах розвитку хвороби та включає наявність суто афективних, а також негативних та когнітивних порушень. Визначено, що високий та виражений суїцидальний ризик відрізняв пацієнтів з ДПРП, а вираженість депресивної симптоматики — хворих на шизофренію з ДППП (p ≤ 0,01). Встановлено, що рівень соціальної ізольованості, алекситимії, незадоволеність собою та якістю свого життя збільшувалися протягом перебігу захворювання. У результаті проведеного клініко-психопатологічного дослідження науково обґрунтовано, розроблено та впроваджено систему діагностики та терапії ДП при шизофренії.