У дисертації на основі епізоотичного і серологічного моніторингу лептоспірозної інфекції серед мишовидних гризунів, популяцій диких свиней на території України, лабораторних гризунів та природних і штучних водойм у місті Києві протягом 2013–2017 рр. встановлено циркуляцію патогенних лептоспір, а також вивчено та охарактеризовано етіологічну структуру цього зоонозу у вказаних видів тварин.
В результаті проведених бактеріологічних та біологічних досліджень зразків води із природних і штучних водойм міста Києва, які розташовані у парках, скверах і місцях масового відпочинку людей, встановлено циркуляцію патогенних лептоспір. Вони виявлялися у зразках води з 55,2 % водойм від загальної кількості досліджених. За постановки біологічної проби на золотистих хом’яках з подальшим дослідженням в реакції мікроаглютинації виявлено, що антитіла у більшості позитивних реакцій діагностувалися до серогрупи Icterohaemorrhagiae – 55,2 %. До того ж, у 34,5 % зразків води зареєстровано наявність живих лептоспір.
За серологічного моніторингу мишовидних гризунів зареєстровано інфікованість на лептоспіроз у 22,4 % вказаних видів тварин. Аналіз етіологічної структури лептоспірозної інфекції у мишей показав наявність антитіл у більшості позитивних реакцій до серогруп Grippotyphosa – 31,4 %, Pomona – 21,6 %, Icterohaemorrhagiae – 13,7 %, Australis (серовар erinaceieuropaei) і Autumnalis – відповідно у 11,8 %. У щурів етіологічна структура розподілилася наступним чином: найчастіше виявляли антитіла до серогруп Mini – 17,8 %, Grippotyphosa – 17,1 %, Ballum – 14,2 %, Pomona – 11,0 %, Icterohaemorrhagiae – 9,1 %, Cynopteri – 7,6 % і Australis (серовар bratislava) – 5,8 %.
Здійснений серологічний моніторинг лептоспірозної інфекції серед популяцій диких свиней на території України. Вивчено циркуляцію патогенних лептоспір серед цього виду тварин і складено карту напруженості реєстрації патогенів у розрізі всіх областей. За результатами досліджень сироваток крові в реакції мікроаглютинації встановлено етіологічну структуру лептоспірозу. Найчастіше реєструвалися серогрупи: Icterohaemorrhagiae – 22,4 %, Australis (серовар bratislava) – 18,0 %, Ballum – 8,4 %, Pomona – 6,4 %, Hebdomadis – 6,0 %, Australis (серовар erinaceieuropaei) – 5,4 %.
Проведено серологічне дослідження лабораторних тварин з віваріїв міста Києва і встановлено, що у 43,3 % цих гризунів реєструвалися лептоспірозні антитіла, в т.ч.: у білих мишей – 31,5 %; лабораторних щурів – 51,5 %, золотистих хом’яків – 48,1 %. Аналіз етіологічної структури лептоспірозу серед них показав, що домінуючу позицію займала серогрупа Icterohaemorrhagiae – 25 %, на другому місці – Grippotyphosa – 12,1 %, третє і четверте місця посідали Canicola і Pomona – відповідно 9,8 % і 9,1 % позитивних реакцій.
На основі отриманих результатів досліджень розроблена «Концепція санації природно-вогнищевих осередків лептоспірозу», в якій регламентовані і обґрунтовані всі заходи для боротьби і профілактики цього зоонозу у потенційних природних вогнищах.
