Гирявенко Н. І. Патоморфологічні особливості первинного раку маткових труб

Дисертаційна робота присвячена актуальній проблемі - оптимізації морфологічної діагностики первинного раку маткових труб шляхом використання гістологічних, імуногістохімічних та статистичних методів дослідження. У дисертаційній роботі вперше у клініко-морфологічному аспекті досліджена значна група хворих на пухлини маткових труб (71 випадок). Підвищення онкологічної настороженості, вдосконалення методів діагностики та запровадження імуногістохімічних методів дослідження в практику сприяли визначенню специфічного фенотипу неоплазії. Це надає важливу діагностичну та прогностичну інформацію про статус хвороби та її біологічні властивості. Встановлено частоту виявлення та вивчено основні клініко-морфологічні параметри (вік, стадія захворювання, показники Т і N, гістогенез, ступінь диференціювання) цієї неоплазії. Уперше вивчені основні молекулярно-біологічні характеристики пухлини (гормональний статус, проліферативний потенціал, маркери апоптозу, неоангіогенез та запальне пухлинне мікрооточення) серозних пухлин маткових труб у взаємозв'язку з клініко-морфологічними параметрами. Установлено, що в переважній більшості випадків первинний рак маткових труб є гормонально залежною пухлиною, це необхідно враховувати під час визначення лікувальної тактики. Виявлено, що гіперекспресія HER2/neu не характерна для пухлин цієї локалізації. Шляхом використання комплексу сучасних імуногістохімічних методів установлено кореляційний зв'язок між експресією прогностично-несприятливих рецепторів раковими клітинами (Кі-67, р53, VEGF), якісним складом запального пухлинного мікрооточення та поширенням неоплазії, що негативно впливає на перебіг злоякісного процесу у матковій трубі. Незважаючи на виявлення пухлин маткових труб переважно на ранніх стадіях неопластичного процесу, багато хворих потребують призначення ад'ювантного лікування. Запропонований алгоритм лікування хворих на первинний рак маткових труб з урахуванням молекулярного профілю пухлини (використання антигормональної терапії при позитивному гормональному статусі хвороби, обов'язкове використання ад'ювантної хіміотерапії за високих показників проліферативної активності та позитивної експресії білка р53, застосування анти-VEGF-терапії за високого ангіогенного потенціалу неоплазії). Це дозволить підвищити ефективність терапії та покращити результати загальної та безрецидивної виживаності пацієнток.