Долга О. Д. Співвідношення віри та знання в філософії К. Ясперса: історико-філософський дискурс.

Об'єкт - творча спадщина Карла Ясперса. Мета - виявлення концептуальної основи та визначення філософсько-культурологічної перспективи співвідношення феноменів віри та знання в філософії К. Ясперса. Методи - аналітичний, діалектичний, феноменологічний, структурно-функціональний, метод формалізації, екзистенційний, культурно- історичний, герменевтичний. У дисертації здійснено історико-філософський аналіз співвідношення віри та знання у творчості К. Ясперса, як синкретичного феномену. Було експліковано екзистенційну позицію мислителя, щодо інтуїтивного та раціонального в онтологічному, соціальному, метафізичному вимірах людського буття. Визначено смислоутворюючий простір формування шифрів трансценденції, через феномен екзистенційного культуротворення та прояснено особливості об'єктивації екзистенційного вибору в межовій ситуації, що утворює шифрограму екзистенційного знання. Розкрито трансцендентні координати екзистенції, що розташовані на векторах співвідношення: соціальної віри і екзистенційної комунікації й метафізичної віри і шифрограми екзистенційного знання. Обґрунтовано онтологічне джерело синкретичного феномену екзистенційних віри та знання, яке формується в родині та містить трансцендентний потенціал екзистенції. Експліковано гносеологічну концепцію К. Ясперса та на ґрунті герменевтичної сутності синкретичних віри та знання обґрунтовано транспарадигмальну технологію навчання. Оприявлено можливість відновлення осьової доби за умов функціонування екзистенції в системі трансцендентних координат, які утворені векторами синкретичних віри та знання. Це формує аксіологічну парадигму трансцендентної етики, що відповідає викликам суспільства технологічної хвилі. Сфера - навчальний процес.