Константинов М. В. Ю. Лотман та візуальна семіотика другої половини ХХ ст. (історико-філософський аналіз).

Об'єкт - візуальна семіотика, тобто семіотичне дослідження візуальних мистецтв (перш за все - кіно), що розвивалось на ґрунті структуралізму, постструктуралізму та інших філософських напрямків ХХ ст. Мета - реконструкція кіносеміотичної концепції Ю.М. Лотмана як складової частини його загальної структурно-семіотичної теорії (з урахуванням її еволюції) і визначення місця та ролі цієї концепції в розвитку візуальної семіотики (семіотики кіно) на тлі основних історико-філософських трансформацій другої половини ХХ ст. Методи - історико-генетичний, структурно-семіотична і лінгвістична методології, компаративний аналіз. Встановлено, що поліглотична модель комунікативного акту Ю. Лотмана є більш релевантною для опису акту комунікації в мистецтві, особливо під час дослідження природи кіномови. Показано, що кіносеміотика Ю. Лотмана будується на принципі діалектичного протиріччя між ілюзією і реальністю і на розумінні кінематографу як кіномови, елементарно. одиницею якого є кінокадр. Побудова кінорозповіді здійснюється як синтез двох наративних тенденцій - образотворчої і вербальної. Показано, що Ю. Лотман віддає перевагу у кінематографі міфологічному началу як такому, яке є механізмом народжування нових сенсів. Зроблений висновок про принципову розбіжність в розумінні природи кіномови Ю. Лотманом і К. Метцем (акцент або на парадигматику, або на синтагматику). Порівняння кіносеміотики Ю. Лотмана з візуальною семіотикою Р. Барта дозволило визначити їх розбіжності, перш за все, як такі, що ґрунтуються на сцієнтистському (структуралістському), з одного боку, і антисцієнтистському (якій поєднує структуралізм з феноменологією та екзистенціалізмом) підходах. Сфера - навчальний та філософсько-науковий процес.