Гаврисьо В. А. Статеві відмінності холінергічної регуляції серця при гіпертиреозі

Об’єкт - експериментальний гіпертиреоз; мета - встановити особливості холінергічної регуляції серця в динаміці розвитку експериментального гіпертиреозу залежно від статі та рівня статевих гормонів; методи - електрофізіологічні, біологічний, біохімічні, морфометричний, математичні; результати - встановлено, що розвиток експериментального L-тироксинового (500 мг/кг) гіпертиреозу супроводжується порушенням вегетативної регуляції серця, що характеризується збільшенням адренергічних та зменшення холінергічних впливів і розвитком тахікардії. Цьому сприяє зменшення чутливості холінорецепторів і за збережених гонад є суттєвішим у самиць щурів; при гіпертироксинемії в міокарді передсердь та шлуночків нагромаджується ацетилхолін на тлі пригнічення активності ферментативного гідролізу, що свідчить про порушення метаболізму медіатора. Ступінь таких порушень є суттєвішим у самиць за збережених гонад, а в самців – за відсутності гонад та замісної терапії статевими гормонами; гіпертиреоз спричиняє активацію ліпопероксидації в міокарді, дефіцит активності ферментів антиоксидантного захисту та енергоутворюючих процесів і необоротне пошкодження кардіоміоцитів, що демонструє розвиток гіпертиреоїдної кардіоміопатії. Інтенсивність таких порушень у міокарді шлуночків самиць за збережених гонад та застосування замісної терапії статевими гормонами є суттєвішою в самиць, а за умов гонадектомії – в самців; замісна терапія статевими гормонами (самці – тестостерон, 2 мг/кг, самиці – гексестрол 0,1 мг/кг, прогестерон 5 мг) поглиблює ознаки вегетативної дисфункції, що проявляється більш вагомим зростанням ЧСС, незважаючи на збільшення активності холінергічних впливів на серце, що суттєвіше проявляється в самців.