Камінський І. І. Міжнародно-правова характеристика застосування незбройної сили

Дисертацію присвячено дослідженню генезису категорії «сила» в доктрині та практиці міжнародного права, встановленню міжнародно-правової основи регулювання відносин застосування незбройної сили, а також аналізу загальних та особливих аспектів відповідальності суб’єктів міжнародного права за акти застосування незбройної сили. Дослідження доктрини та практики засвідчило, що з огляду на закономірності правозастосування на сучасному етапі розвитку міжнародного права, принцип заборони погрози силою та її застосування (п. 4 ст. 2 Статуту ООН) тлумачиться як такий, що стосується винятково збройної сили. Міжнародно-правова заборона застосування незбройної сили забезпечується принципом невтручання в справи, які належать до внутрішньої компетенції будь- якої держави (принципом невтручання). Водночас безпосередніми юридичними підставами заборони є норми міжнародного права, що розкривають нормативний зміст принципу невтручання, які викладено в Декларації про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та захист їхньої незалежності та суверенітету 1965 р., Декларації про принципи міжнародного права 1970 р., Заключному акті НБСЄ 1975 р. та Декларації про неприпустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав 1981 р. У дослідженні приділено значну увагу обґрунтуванню дуалістичної природи сили в міжнародному праві, розробці та аналізу методології розмежування збройної та незбройної кіберсили, встановленню винятків із міжнародно-правової заборони застосування незбройної сили; також розглянуті загальні та особливі питання відповідальності суб’єктів міжнародного права за акти застосування незбройної сили.