Рашевська Г. В. Гризуни зональних ландшафтів Правобережного степу України: видовий склад, поширення і чисельність

В результаті польових досліджень Правобережного Степу України проведено ревізію видового складу і оцінено стан популяцій зональної групи гризунів. Встановлено, що протягом ХХ ст. на цій території перебувало 15 видів. На даний момент вимер тушканчик великий (Allactaga major) і доведено наявність бабака (Marmota bobak). Ховрах одеський (Spermophillus odessanus), сліпачок звичайний (Ellobius talpinus), хом'як звичайний (Cricetus cricetus) і мишівка степова (Sicista subtilis) скорочують свої ареали і перейшли в розряд зникаючих або дуже рідкісних видів. Стан популяцій сліпаків малого (Nannospalax leucodon) і подільського (Spalax zemni) стабільний, хоча для останнього існує тенденція до скорочення ареалу. Звичайна (Microtus arvalis) і східноєвропейська (M. levis) полівки, лісова (Sylvaemus sylvaticus), мала (S. uralensis), жовтогорла (S. tauricus) і курганцева (Mus spicilegus) миші, хом’ячок сірий (Cricetulus mіgratorius) мають стабільні ареали і за винятком останнього досить високу чисельність. Рекомендується зміна статусу деяких видів у Червоній книзі України. Застосування комплексу краніометричних ознак із використанням методів стандартної та геометричної морфометрії не дають можливості 100 % дискримінації особин групи видів звичайних полівок Miсrotus (superspecies arvalis) на відміну від близьких лісових мишей, де рівень визначення достатнє навіть за екстер’єрними ознаками. ГІС-моделювання доводить, що обмеження ареалів полівки звичайної на схід та полівки східноєвропейської на захід викликані міжвидовими конкурентними взаємодіями в зоні спільного існування. Доведено, що антропогенні зміни фауни гризунів Правобережного Степу за своєю масштабністю цілком порівняльні з деформаціями Лівобережного Степу.