Мінакова В. А. Еритроцитурія при нефропатії у дітей: клініко-лабораторна, інструментальна та морфологічна характеристика

Дисертацію присвячено вивченню клініко-лабораторних характеристик, морфологічної основи, стану ниркової гемодинаміки та морфологічної характеристики еритроцитів осаду сечі у дітей з еритроцитурією на фоні нефропатій. Встановлено, що нефропатії з еритроцитурією, становлять 19,5% від загальної кількості нефропатій у дітей. 65,2% випадків припадає на клінічно встановлений діагноз гломерулонефрит, 20,3% випадків – на спадковий нефрит, та 14,5% випадків – на дизметаболічну нефропатію. Визначено, що за результатами нефробіопсій у дітей хворих на гломерулонефрит з еритроцитурією діагностують IgA-нефропатію у 48,4% хворих, хворобу тонких базальних мембран – у 29,0% хворих, та синдром Альпорта – у 22,6% пацієнтів. У дітей, хворих на ГН з еритроцитурією в осаді сечі переважають незмінені еритроцити (44,4%), дизморфні еритроцити (42,2%), та акантоцити (13,3%), у пацієнтів зі спадковим нефритом дизморфні еритроцити складають (52,2%), не змінені еритроцити – (26,1%), акантоцити – (21,7%). У пацієнтів з дизметаболічною нефропатією еритроцити осаду сечі не змінені.