Дисертацію присвячено вирішенню актуальних наукових завдань щодо поглиблення теоретико-методичних основ і розроблення практичних рекомендацій щодо вдосконалення наукового обґрунтування поділу земель на категорії за основним цільовим призначенням та оцінки його ефективності в умовах нових земельних відносин. Визначено сутність поняття розподіл земель як складного процесу збалансування протиріч у потребах в земельних ділянках громадян, юридичних осіб, територіальних громад, держави для відповідних цілей і наявністю земельних та інших природних ресурсів відповідної кількості і якості. Розроблено концептуальну модель сутності методів розподілу (перерозподілу) земель за основним цільовим призначення в Україні, яка
включає землевпорядний метод, еколого-економічний та правовий методи, що формують систему ринкових земельних відносин. Удосконалено методологічний підхід процесу розподілу земель за основним цільовим призначенням в Україні, який, на відміну від існуючого, передбачає розподіл за функціями землі в розвитку суспільства як базову основу та розподіл земель за соціальними, економічними, екологічними та технологічними суспільними інтересами; систему інституційного забезпечення розподілу земель за основним цільовим призначенням в Україні як сукупності законодавчих елементів та інституцій (крізь призму їх сутнісного наповнення), направлених на удосконалення земельної політики, яка, на відміну від існуючих, включає впорядковану систему нормативно-економічного та організаційно- інфраструктурного супроводу його функціонування та регулювання; методичні засади визначення економічної, соціальної та екологічної ефективності розподілу земель за основним цільовим призначенням на місцевому та територіальному рівні, які, на відміну від існуючих, враховують різноманітність критеріїв економічної (землевіддача, ефективність
землекористування, капіталізація землекористування), соціальної (продуктивність, мотивація землекористування, сталість у розвитку
землекористування), екологічної (антропогенне навантаження, відтворення корисних властивостей земельних ресурсів, гармонізація (збалансованість) землекористування) ефективності та відповідні їм показники оцінки. Набула подальшого розвитку концептуальна модель системи класифікації земель і земельних ділянок в Україні, яка покликана інформаційно забезпечити планування розвитку землекористування, регулювання земельних відносин, адміністрування землекористування та оподаткування на місцевому рівні.
