У дисертації на підставі документальних та усних джерел, значну частину яких уперше було запроваджено до наукового обігу, комплексно досліджено повсякденне життя мешканців сіл Чернігівської області у 1941–1943 рр.
Схарактеризовано настрої населення у перші місяці війни та зміни, які відбулися у життєдіяльності селян напередодні та під час окупації Чернігівщини у серпні-вересні 1941 р. Впродовж 1941–1943 рр. населення області скоротилося внаслідок репресивних заходів окупантів, а також примусове вивезення селян на роботу до Німеччини. З’ясовано, що основними причинами співпраці селян з окупантами, стали образи, завдані радянською владою мешканцям сіл та їхнім родичам, невіра у перемогу над ворогом й намагання покращити умови життя в нових реаліях, а також непереборні обставини – примус, шантаж, які застосовували нацисти аби схилити до співпраці осіб, які себе ском-прометували. Встановлено, що ставлення сільського населення до окупантів було нега-тивним, а взаємини з тими, хто співпрацював з нацистами, складались неоднозначно. Іс-тотний вплив на настрої селян справляла німецька пропаганда, яка активно поширюва-лась через газети та радіо, які контролювались окупаційною владою. Каналом альтерна-тивної інформації стали партизанські загони та підпільні групи, які поширювали зведен-ня Радінформбюро та радянську пресу, що стримувало моральну деградацію селян.
Встановлено, що у роки окупації забезпечення сільського населення Чернігів-щини товарами повсякденного вжитку ускладнилось через фактичне згортання торгі-влі. А відтак, життєво важливими для селян став обмін товарами. Брак необхідних то-варів зумовив відродження ремесла та промислів. З’ясовано, що сільськогосподарська праця, як і раніше, була основним змістом буття сільського населення Чернігівщини в роки війни.
Кількість шкіл у сільській місцевості значно скоротилась, а неможливість відві-дувати школи дітьми через їх активне залучення до робіт по господарству, брак одягу тощо призвели до згортання освіти на селі. Загострення релігійних почуттів у складних життєвих обставинах знаходило підтримку збоку нацистів з кон’юнктурних міркувань і принагідно нехтувалося. Заходи окупаційної влади зі збереження здоров’я населення реалізовувались настільки, наскільки це було потрібно для підтримки у його здатності працювати, а також обмеження негативного впливу на боєздатність німецької армії. За відсутності ліків та лікарів, селяни лікувалися переважно засобами народної медицини.
Ключові слова: Чернігівщина, Друга світова війна, матриця повсякденності, повсякденне життя, повсякденні практики, селяни, окупаційний режим, новий поря-док, стратегії виживання, партизани, колаборанти.
