Візнюк Ю. М. Самоприйняття як чинник розвитку соціальної ідентичності особистості в умовах сімейної депривації

Об’єкт: психологія самоприйняття й ідентичності депривованої особистості; мета: теоретичний аналіз та емпіричне вивчення специфіки самоприйняття як детермінанти розвитку соціальної ідентичності особистості в умовах сімейної депривації; методи: теоретичні методи − аналіз, синтез, систематизація, узагальнення, зіставлення психологічних даних за темою дослідження, моделювання, емпіричні методи − біографічний метод, спостереження (анкетування, соціометрія, тестування, методи математичної обробки даних (із їх подальшою якісною інтерпретацією та змістовним узагальненням); новизна: здійснено цілісне вивчення психологічних особливостей самоприйняття як чинника становлення соціальної ідентичності дітей в умовах сімейної депривації, розроблено розвивальну генетично-психологічну програму оптимізації психогенези самоприйняття та соціальної ідентичності в депривованих підлітків; розкрито значення впливу різнотипної сімейної депривації, яка негативно впливає на успішність особистісного самоприйняття та засвоєння ідентифікаційних моделей просоціальної поведінки; результати дослідження: розкрито сутнісні ознаки, змістову і функціональну специфіку самоприйняття як вагомого чинника набуття соціальної ідентичності дітьми, які перебувають у режимі різнотипної сімейної деривації; здійснено порівняльну характеристику особливостей впливу самоприйняття на становлення соціальної ідентичності в підлітків школи-інтернату й загальноосвітньої школи, наведено результати порівняльного аналізу специфіки розвитку самоприйняття і соціальної ідентичності в депривованих підлітків за параметрами: «вік (у межах підліткової соціопопуляції)», «стать» і «тип сімейної депривації». Розроблено й запроваджено в навчально-виховний процес шкіл-інтернатів генетично-психологічну програму оптимізації психогенези самоприйняття та соціальної ідентичності депривованих підлітків; галузь: психологія.