Ходжуж М. І. Обґрунтування ефективності системного лікування раку молочної залози в залежності від індексу маси тіла

Дисертацію присвячено вирішенню актуальної задачі онкології – підвищення ефективності неоад’ювантної хіміотерапії хворих на рак молочної залози з індексом маси тіла більш ніж 30 кг/м2 за рахунок теоретично та клінічно обґрунтованого використання у поєднанні з НСПТ левокарнітину для корекції метаболічних порушень. Дослідження ґрунтується на вивченні результатів лікування 108 хворих рак молочної залози з ІМТ>30кг/м2, яким проводили стандартну неоад’ювантну системну протипухлинну терапію (група порівняння, n=58) або стандартну НСПТ з призначенням левокарнітину (група спостереження, n=50) у 2010-2018 рр. Встановлено, що призначення левокарнітину хворим на РМЗ з ІМТ>30кг/м2, одночасно з проведенням передопераційної системної протипухлинної терапії, порівняно з пацієнтами з ІМТ>30кг/м2, які отримували стандартне неоад'ювантне медикаментозне лікування, сприяє збільшенню частоти випадків клінічно повної регресії пухлини на 12,8 % (р<0,05) та часткової регресії на 13,1% (р<0,05), а також частоти випадків повної морфологічної регресії пухлини (V ступінь лікувального патоморфозу) на 77,8 % (р<0,05). Доведено, що призначення левокарнітину під час проведення НСПТ призводить до зменшення частоти прогресування РМЗ на фоні цитостатичного лікування на 15,5% (р<0,05) та до зростання кількості клінічно значущих відповідей на лікування (повна регресія + часткова регресія) на 25,9% (р<0,05) і, як наслідок, до збільшення частоти виконання функціонально виправданих органозберігаючих операцій на 53,8% (р<0,05) у хворих з групи спостереження. Водночас, призначення левокарнітину у неоад'ювантному режимі хворим на РМЗ з ІМТ>30кг/м2 (при спостереженні 18,1 ± 1,5 міс.), не впливає на показники загальної та безрецидивної виживаності (р> 0,05).