Сенюта В. О. Філософські засади права інтелектуальної власності

Дисертацію присвячено філософсько-правовому осмисленню феномена права інтелектуальної власності. Наведено історичні передумови виникнення правового регулювання використання й охорони творів науки, літератури і мистецтва, винаходів та ін. Проаналізовано проекти онтологізації інтелектуальної власності. Це, наприклад, ліберальна (теорія праці Дж. Локка), об’єктивно-ідеалістична (теорія особистості Г. Гегеля), утилітаристська (теорія максимізації загального блага Дж. Бентама та ін.). Доведено, що цінностям, які захищаються правом інтелектуальної власності, властивий квазі-об’єктивний характер. Суть використаного підходу полягає в тому, що, попри те, що цінності завжди певним чином пов’язані зі свідомістю та психікою людини, яка їх відображає (а тому для різних людей одні і ті самі предмети можуть бути носіями різних цінностей), завжди існує принципова можливість квазі-об’єктивного (відносно-об’єктивного, неабсолютного) визначення цінності певного блага в конкретній правовій ситуації з урахуванням конкретно-історичного стану розвитку суспільних відносин і балансу інтересів його учасників. За способом закріплення цінностей права інтелектуальної власності в законодавстві можна виокремити: а) безпосереднє визнання таких цінностей у цивільному законодавстві; б) створення правових засобів їхньої реалізації; в) створення правових засобів їх захисту й охорони.