Биченко О. В. Ефективність глюкокортикостероїдної терапії хворих на вперше виявлений саркоїдоз з ураженням паренхіми легень

Об'єкт дослідження: хворі на вперше виявлений саркоїдоз з ураженням паренхіми легень; мета – вивчити ефективність глюкокортикостероїдної (ГКС) терапії хворих на вперше виявлений саркоїдоз з ураженням паренхіми легень на основі дослідження частоти серйозних побічних ефектів і випадків резистентності, визначення факторів несприятливого прогнозу темпів регресії, частоти і можливих причин рецидивів; методи дослідження: клінічні, комп'ютерна томографія органів грудної порожнини (КТ ОГП), спірометрія, бодіплетизмографія, визначення диффузійної здатності легень, аналіз вмісту іонізованого кальцію в крові; новизна: отримано нові дані щодо найближчих і віддалених результатів ГКС-терапії, проведеної без попереднього періоду спостереження у хворих на вперше виявлений саркоїдоз легень з безсимптомним дебютом; відзначено високу ефективність ГКС-терапії в оцінці її найближчих результатів, але в той же час виявлена висока частота рецидивів протягом першого року після завершення лікування; вперше у хворих на саркоїдоз з ураженням паренхіми легень встановлена частота протипоказань до призначення ГКС (12 %), серйозних побічних ефектів, що вимагають відміни препарату (3 %), випадків резистентності до ГКС-терапії (17 %), проведеної в стандартизованому режимі; визначені найбільш ймовірні фактори несприятливого прогнозу щодо темпів регресії саркоїдоз; вперше встановлено, що наявність в дебюті захворювання дисемінації високої щільності (> −800 HU) і/або порушень вентиляційної функції легень супроводжується уповільненням темпів регресії; доведено, що проведення комп’ютерної томографічної денситометрії паренхіми легень на останньому візиті лікувального періоду покращує якість оцінки стану клінічного вилікування. Галузь застосування – медицина.