Ярунів М. І. Аксіологічно-нормативна парадигма свободи волі людини

Роботу присвячено комплексному дослідженню аксіологічно-нормативного обґрунтування свободи волі із інтенціональних позицій онтології, гносеології, гуманістично-правової антропології й ідеальної системи правових цінностей у межах філософсько-правового дискурсу. Обґрунтовано, що саме свобода волі в правовій реальності здатна повною мірою реалізувати свою ефективність і стати для цивілізованої людини новим, більш ефективним, інструментом для досягнення правової свободи в громадянському суспільстві. Запропоновано трактувати свободу волі людини як її здатність усвідомлювати та нести відповідальність за вибір своїх учинків, що можуть виражатися як випадкові форми поведінки, спричинені послідовною й обґрунтованою системою якісно об’єктивних закономірностей. Нині аксіологічно-нормативне обґрунтування свободи волі людини пов’язують із декількома чинниками, з-поміж яких слід виокремити такі: усвідомлення можливості власного вибору за допомогою природної волі та бажання до змін; намагання виокремити власне «Я»; розуміння цінності особистої природної свободи волі; важлива роль держави в накладенні нею нормативно-правових обмежень дій людини, що вплинуло на усвідомлення відповідальності за свої вчинки; цінність свободи волі людини, закладена в її природному началі як особистості. Доведено, що для людини її свобода волі імплементується через внутрішній імператив, що спонукає бути вільною від зовнішнього впливу в процесі суспільного формування особистості та її правової соціалізації. Безпосереднє обмеження свободи волі людини неодмінно завдасть значної шкоди свідомості й правосвідомості, адже негативно впливає, викривлюючи правову поведінку в бік свідомого оминання правового поля, чим зводить сутність людини до «інструменту» маніпуляцій у державотворчих і правотворчих процесах.