Дисертаційне дослідження було проведено на основі вивчення характеру і ролі порушень комплаєнсу, якості життя та задоволеності медичною допомогою з метою підвищення ефективності лікування психічних розладів у хворих похилого віку з поліморбідністю шляхом оптимізації терапевтичного комплексу фармакотерапії, асоційованої з психотерапевтичним компонентом, для чого були використані соціально-демографічний, клініко-анамнестичний, клініко-психопатологічний, психодіагностичний і статистичний методи дослідження.
Усього у дослідженні за умови отримання інформованої згоди взяло участь 325 пацієнтів у віці 60 і більше років геронтопсихіатричного відділення психоневрологічної лікарні м. Маріуполь. Основна група (ОГ) кількістю 238 осіб отримувала стандартне лікування і психотерапевтичне втручання. Група порівняння (ПГ) кількістю 87 осіб проходила тільки стандартне лікування. Після виконання задач дослідження та досягнення мети роботи, пацієнти ПГ отримали в повному обсязі окрім стандартної фармакотерапії трикомпонентне психотерапевтичне лікування, як і пацієнти ОГ. Визначено, що пацієнти похилого віку мали високий рівень поліморбідності за шкалою CIRS-G. Середня кількість супутніх захворювань в ОГ склала 3,7; в ПГ – 3,4. Середня кількість щоденних препаратів в ОГ – 3,7;
в ПГ – 3,0. Тяжкість і кількість супутніх захворювань збільшувались з віком і асоціювались з погіршенням якості життя. Тенденція до зниження якості життя була прямо пропорційною до збільшення кількості супутніх захворювань, щоденного та періодичного обсягу фармакотерапії, зростання віку хворих, більшою мірою у чоловіків.
Отримані дані дозволили розробити ефективну психотерапевтичну програму у досліджуваного контингенту, яка передбачала поєднання психоосвіти, комплаєнс-терапії і тренінгу профілактики фармакоманії. Використовувався когнітивно-поведінковий підхід, проводилось 10 сеансів тривалістю по 30-60 хвилин у вигляді мотиваційних інтерв’ю і когнітивно-поведінкових тренінгів з роз’яснювальною психотерапією, роз’яснювальні бесіди про шкідливі наслідки тютюнопаління.
Отже, був розроблений та впроваджений оптимальний алгоритм лікування поліморбідних пацієнтів похилого віку з психічними розладами, а саме: первинне обстеження щодо основного і супутніх захворювань → аналіз фармакотерапевтичного навантаження → призначення оптимальної фармакотерапії за стандартами лікування наявних у пацієнта захворювань, асоційованої з психотерапією, спрямованою на обізнаність хворого щодо свого захворювання, методів його лікування, створення терапевтичного альянсу, запобігання самолікуванню. Аналіз результатів проведеної лікувальної роботи дозволив зробити висновок, що застосування такого терапевтичного комплексу сприяло підвищенню комплаєнсу, якості життя і задоволеності медичною допомогою пацієнтів із зазначеною патологією.
