Тулей Ю. Л. Раціоналізація норм улаштування рейкової колії в кривих малих радіусів для підвищення ресурсів роботи рейок

Дисертація присвячена науковому обґрунтуванню і практичному вирішенню проблеми підвищення ресурсів роботи рейок у кривих із радіусами 450 м і менше шляхом раціоналізації норм улаштування, утримання і експлуатації колії. На основі даних про інтенсивність технічних відмов колії по боковому зносу зроблено висновок про те, що причинами цього явища є особливості взаємодії колії й рухомого складу в таких кривих. Як теоретичну модель для розрахунків сил взаємодії колії й рухомого складу було прийнято існуючу математичну модель просторової динамічної системи «екіпаж–колія». В цій моделі колія розглядається як просторова конструкція, яка складається з балок-рейок, які спираються на велику кількість окремих опор-шпалі з нелінійними пружно-дисипативними характеристиками. В існуючу математичну модель було внесено зміни, які враховують інерційні характеристики колії. Теоретичними й експериментальними дослідженнями в лабораторних умовах та в колії встановлено просторові жорсткості рейкових опор при використанні дерев’яних або залізобетонних шпал та 9 типів проміжних рейкових скріплень, які дозволені до використання у кривих малих радіусів. Зроблено прогнозну оцінку змін просторових жорсткостей рейкових опор під час експлуатації колії. Виконано чисельні дослідження впливу конструктивних характеристик рейкової колії, норм улаштування й утримання, термінів експлуатації, режимів ведення поїзда на боковий знос і пошкоджуваність рейок дефектами у кривих малих радіусів. Адекватність розроблених моделей і методів для вирішення поставлених задач підтверджено порівнянням результатів розрахунків з експериментальними даними. Розроблено практичні рекомендації стосовно улаштування і особливостей експлуатації колії у кривих малих радіусів, які дозволять зменшити інтенсивність зносу і пошкоджуваність рейок дефектами до 40 %.