Об’єкт дослідження: є правовідносини, що виникають, розвиваються та припиняються у зв’язку з пред’явленням прокурором цивільного позову в кримінальному провадженні. Мета: вивчення теоретичних і прикладних питань, пов’язаних із реалізацією повноважень прокурора щодо пред’явлення цивільного позову в кримінальному провадженні, а також розроблення науково обґрунтованих пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вдосконалення кримінального процесуального законодавства та практики його застосування в аспекті предмета дослідження. Методи: загальні та спеціальні методи пізнання, зокрема: діалектичний, історико-правовий, формально-логічний, системно-структурний, юридичного аналізу, соціологічний, порівняльно-правовий. Теоретичні і практичні
результати, наукова новизна: доведено, що в умовах змагальної моделі кримінального процесу доцільно за прокурором як стороною обвинувачення закріпити право пред’являти цивільний позов у кримінальному провадженні не лише до початку судового розгляду, а й до виходу суду до нарадчої кімнати; обґрунтовано, що під правовими гарантіями пред’явлення прокурором цивільного позову в кримінальному провадженні слід розуміти систему (сукупність) норм, засад і засобів, за допомогою яких можна досягти неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні з метою захисту порушених прав, свобод і законних інтересів громадян, а також інтересів держави; з метою підвищення ефективності та результативності забезпечення цивільного позову в кримінальному провадженні запропоновано доповнити КПК України новою статтею 128-1 «Забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, цивільного позову», яку викласти у такій редакції: «1. За наявності достатніх даних про те, що кримінальним правопорушенням заподіяно шкоду, слідчий, прокурор, суд зобов’язані вжити всіх заходів для її відшкодування. 2. З моменту пред’явлення цивільного позову слідчий, прокурор, суд зобов’язані вжити всіх заходів, спрямованих на його забезпечення, за допомогою яких можна досягти неупередженого та своєчасного його розгляду і вирішення в кримінальному провадженні з метою захисту порушених прав, свобод і законних інтересів громадян, а також інтересів держави»; аргументовано доцільність у ч. 1 ст. 127 КПК України словосполучення «територіальній громаді» замінити на «органам місцевого самоврядування»;
удосконалено: визначення сутності поняття «заходи забезпечення цивільного позову», під якими запропоновано розуміти процесуальну діяльність уповноважених службових осіб, спрямовану на відшкодування визначеної в цивільному позові шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також виконання в установленому законом порядку процесуальних дій для його вирішення (задоволення); підходи до визначення поняття «правові гарантії», під якими пропонується розуміти встановлену законом систему норм, засад, умов і вимог, за допомогою яких забезпечується захист та охорона прав, свобод і законних інтересів особи, а також усуваються їх порушення та відбувається відновлення; наукову позицію щодо необхідності закріплення в положеннях ст. 128 КПК України права прокурора на пред’явлення цивільного позову на відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров’я на лікування потерпілого; процесуальний порядок пред’явлення прокурором цивільного позову в інтересах держави і громадян. Практичне значення: одержані результати можуть бути використані у науково-дослідній сфері для подальшого розроблення питань процесуального порядку пред’явлення прокурором цивільного позову; у сфері правотворчості для удосконалення чинного законодавства України щодо регламентації порядку пред’явлення прокурором цивільного позову в кримінальному провадженні. Сфера використання: у навчально-методичній роботі під час викладання навчальних дисциплін «Кримінальний процес», «Досудове слідство в поліції», підготовки окремих підрозділів (глав) підручників, навчальних посібників та методичних рекомендацій.
