Дроник І. І. Обґрунтування системної ензимотерапії в комплексному лікуванні хронічного генералізованого пародонтиту

За результатами обстеження 68 хворих на хронічний генералізований пародонтит I–II ступеня тяжкості встановлено, що анаеробні стрептококи і стафілококи в різних асоціаціях, найчастіше з пептострептококами, грибами роду Кандіда, фузобактеріями, рідше – з ентеробактеріями, посідають домінуюче положення в етіології гнійного процесу в тканинах пародонта. Характерною особливістю патогенезу такого перебігу захворювання є виражений дефіцит місцевого секреторного імунітету, дисбаланс цитокінового профілю і зниження рівнів ключових ферментів антиоксидантної системи (супероксиддисмутази – в 2,07 рази, каталази – в 1,4 рази). Розроблена лікувальна схема дозволяє скоротити термін лікування на 5,4±0,2 діб та збільшити ремісію захворювання впродовж року і більше у 97,1% пролікованих. Встановлена прогностична цінність для оцінки клінічного перебігу гнійного процесу в тканинах пародонта вмісту в пародонтальних кишенях анаеробних стафілококів, а також концентрації SIgA, ІЛ-1β, ФНП-α, ІЛ-4 та активності супероксиддисмутази в ротовій рідині.