Бобул І. В. Жанрові форми та стильові конотації вокально-естрадного виконавства в музичній культурі України кінця ХХ – початку ХХI століття.

У дисертації пропонується вивчення музично-естрадного виконавства у контексті процесів соціокультурної комунікації, визначаються стильові напрями та системні чинники сучасного українського вокально-естрадного виконавства як художньо-естетичного явища. Виявляються тенденції омасовлення та академізації як відбиття антиномічної природи естрадних форм музичної творчості та характеризуються магістральні тенденції жанрової стратифікації вокально-естрадного виконавства в Україні. Вивчення явища нового академізму у жанрово-стильових формах естрадного вокалу дозволяє визначати семантичну своєрідність вокально-естрадного українського виконавства з позиції теорії інтерпретації. Послідовно розкривається зміст процесу відтворення та проектування «життєвого світу» в естрадному спів, також визначаються складові процесу стильової адаптації естрадного шлягеру в творчості українських естрадних співаків. Матеріал та методологічні засади дослідження дозволяють знаходити та категорізувати системні риси українського вокально-естрадного виконавства як художньо-естетичного явища. Доводиться, що серед магістральних тенденцій стильового розвитку вокально-естрадного виконавства настійливо виділяється академізація, але з особливими рисами, тобто суттєво оновлена та перебудовано відносно попередніх сталих форм. Виділяється жанрова форма шлягеру, що може віднайти свої художні пролегомени в композиторській розважальній музиці початку ХХ століття, має власні структурно-композиційні та семантичні витоки, передбачає високий рівень художнього моделювання з широким охопленням соціокомунікативного матеріалу, потребує мистецької майстерності та психологічної зрілості від авторів та виконавців, часто зумовлюючи наближення їх професійних якостей та завдань. Ключові слова: вокально-естрадне виконавство, жанрова стратифікація українського вокально-естрадного виконавства, стильові властивості естрадного вокалу, «художній світ» шлягеру, стильова персоніфікація, новий академізм, образ особистості, артистична синергія, «зірка» музично-масової культури, естрадно-сценічна дія, художньо-ігрова концептуалізація.