Об’єкт дослідження: правові відносини, що виникають між учасниками кримінального процесу на стадії досудового розслідування під час проведення слідчих (розшукових) дій, встановлення обставин кримінального правопорушення, винуватості підозрюваного. Мета: вирішення наукового завдання та обґрунтування теоретико-правових положень інституту слідчих (розшукових) дій, повноважень сторони обвинувачення під час застосування механізму їх проведення, забезпечення гарантій процесуального фіксування проведення слідчих (розшукових) дій на підставі належної правової процедури за допомогою протоколу, технічних засобів, прокурорського нагляду у формі процесуального керівництва, а також процесуального контролю слідчого судді у випадку тимчасового обмеження прав та свобод учасників процесу, а також фіксації слідчих (розшукових) дій за допомогою протоколу, застосування технічних засобів. Методи: загальні та спеціальні методи пізнання, зокрема: діалектичний, формально-логічні методи (індукція і дедукція, аналіз і синтез), системно-структурний, структурно-функціональний, історично-порівняльний (генетичний) метод, статистичний та соціологічний методи (опитування та анкетування, обробка отриманих даних, аналіз емпіричної інформації) тощо. Теоретичні і практичні результати, наукова новизна: запропоновано конструкцію теоретичних та практичних положень інституту проведення окремих слідчих (розшукових) дій та механізму їх проведення на стадії досудового провадження слідчим, прокурором у випадку тимчасового обмеження процесуальних прав та свобод учасників процесу, які проводяться на підставі ухвали слідчого судді; визначено окремі теоретичні та практичні положення проведення негласних слідчих (розшукових) дій, запропоновано механізм їх проведення під час збирання, дослідження та оцінки фактів, фактичних даних, відомостей про факти, які процесуально закріплюються за допомогою процесуальної форми у протоколі як докази слідчим, прокурором, надані практичні рекомендації щодо знищення матеріалів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які не знайшли свого підтвердження стосовно підозрюваного; встановлено та надано теоретичне обґрунтування процесуальних повноважень сторони обвинувачення та слідчого судді у випадку отримання ухвали на проведення слідчих (розшукових) дій, які тимчасово обмежують процесуальні права, свободи та інтереси учасників кримінального провадження, запропоновано види судового контролю за виконанням ухвали; удосконалено: загальні положення початку досудового провадження у випадку отримання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, під час проведення слідчих (розшукових) дій, надані практичні рекомендації щодо процедури досудового розслідування кримінальних правопорушень та/або кримінальних проступків, визначення строків розслідування, недопустимості розголошення відомостей досудового розслідування; правове забезпечення процесуальних прав учасників кримінального провадження засобами прокурорського нагляду у формі процесуального керівництва під час оголошення повідомлення про підозру, скасування не обґрунтованих процесуальних рішень слідчого, надання доручень про проведення слідчих (розшукових) дій; процесуальні аспекти процесуальної самостійності слідчого для встановлення обставин кримінального правопорушення, прийняття рішення про закриття кримінального провадження та/або направлення матеріалів кримінального провадження до суду, а також забезпечення судового захисту прав, свобод і законних інтересів людини та громадянина у випадку оскарження процесуальних дій (бездіяльності) або рішень у сфері кримінальних процесуальних відносин. Практичне значення: одержані результати можуть бути використані у науково-дослідній сфері під час здійснення подальшої наукової розробки питань щодо механізму проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні; у сфері правотворчості під час підготовки проектів, змін і доповнень до чинного КПК України щодо вдосконалення механізму проведення слідчих (розшукових) дій у випадку доказування обставин кримінального правопорушення, визначення винності підозрюваного у кримінальному провадженні. Сфера використання: у навчально-методичній роботі під час проведення лекційних курсів і практичних занять зі студентами вищих юридичних навчальних закладів освіти з таких дисциплін як «Кримінальний процес України»; «Організація судових і правоохоронних органів»; «Судове право»; «Прокуратура України»; «Органи досудового розслідування України». Одержані результати дослідження також можуть бути використані при підготовці підручників, навчальних посібників, навчально-методичних матеріалів.
