Дисертація присвячена концепції духовної трансгресії в даоській антропомістиці. У роботі висвітлені основні джерела формування трансгресії в даоській китайській традиції. Встановлені та досліджені етапи розвитку даоської антропомістичної традиції.
Особливе місце виділено висвітленню суспільного та індивідуального у трансгресії даосизму в контексті української філософії та виявлені прояви феномену даоської трансгресії в концепціях європейського постструктуралізму.
Показано, що даосизм як філософсько-релігійна течія має значний вплив на сучасну культуру країн Східної Азії, історична спадщина яких генетично пов’язана з китайською традицією. Навіть в Україні з’явилася величезна безліч клубів, спеціальних шкіл дослідження східної філософії, духовної культури, які мають суттєвий вплив на формування ментальності сучасної людини.
З’ясовано, що актуальність дослідження даоської духовної антропомістики засобами постструктуралістського і постмодерністського аналізу випливає безпосередньо з географічного розташування нашої країни на перетині кордонів між західним і східним світом, що висуває потребу філософського обґрунтування синтезу всіх духовних надбань різних культур і духовних практик.
Новизна дисертаційного дослідження полягає в уточненні сутності даоської антропомістики шляхом детального розгляду основних її складових, вирішальною з яких є трансгресія, яка виступає феноменом подолання неусувного бар’єру між можливим та неможливим, раціональним та ірраціональним.
У роботі на основі аналізу першоджерел експліковано концепт трансгресії в контексті історії філософії як один з методологічних орієнтирів особистісної трансформації людини та досліджено основні тенденції соціокультурних трансформацій трансгресії, головними серед яких є вроджені сили організму людини, визначені як внутрішні божества, що вбудовані в систему кіноварних полів людського організму.
У дослідженні уточнено та обґрунтовано концепт духовної трансгресії в контексті даоського вчення. При цьому, окрім традиційного уявлення даосів розглянуто трансформацію такого концепту в західно-європейській філософській думці.
Розглянуті основні історичні віхи розвитку філософської думки в контексті розповсюдження ідей духовної трансгресії. Спираючись на філософські надбання Ж.Батая, М.Фуко, М.Бланшо, Ж.Дерріда та інших визнаних філософів виокремлено концепцію дао в якості підґрунтя категоріального апарату даосизму.
Систематизовано та узагальнено роль духовної трансгресії в ідеях антропомістичної даоської філософії. Особливу увагу зосереджено на духовних практиках як прикладному аспекті реалізації концепції духовної трансгресії, притаманної даоським вченням.
Відзначено, що східна моральна і етична спадщина розробила свій власний концептуальний апарат щодо трансгресії. Проведено системний аналіз даоської концепції антропомістичного простору і «внутрішніх божеств».
Зв’язок між людиною і зовнішнім світом у роботі показаний за допомогою дослідження антропомістичної особливості феномену трансгресії, як прагнення певного необмеженого ресурсу, спрямованого на прорив від дискретно детермінованого світу до сфери трансцендентності, що спричиняє множинність ідентичності людини.
Ця множинність ідентичності є особливістю, найбільш характерною для даосизму. Уявлення про неї на протязі більш ніж двох тисячоліть розвивалось у тісній взаємодії з іншими великими традиціями Китаю, зокрема конфуціанством, буддизмом, етнічними переконаннями і народною релігією. Й дотепер релігія складається з безлічі переконань і практик, що є серйозною проблемою для вчених, які намагаються охопити те, до чого прагнули даоси.
Відтак, цей виклик, а також взагалі розвиток самої релігії можна зрозуміти як безперервну взаємодію двох сил диференціації та інтеграції, що сприяє переходу від прагнення створити враження стабільності і безперервності дійсності завдяки створенню стійких систем вірувань, ритуалів і дійсних міфів до прийняття новітніх форм і моделей інтерпретації світоустрою з позиції розгляду певних історичних подій, рушійних економічних і політичних змін у світовому суспільстві.
