Бондаркова А. М. Ведення хворих на бронхіальну астму залежно від Gln27Glu-поліморфізму гена β2-адренорецепторів

English version

Дисертація на здобуття ступеня кандидата наук

Державний реєстраційний номер

0419U000389

Здобувач

Спеціальність

  • 14.01.27 - Пульмонологія

28-01-2019

Спеціалізована вчена рада

Д 26.552.01

Державна установа “Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського Національної академії медичних наук України”

Анотація

Об'єкт дослідження: бронхіальна астма різного ступеня тяжкості та рівнів контролю; мета – підвищення ефективності ведення хворих на бронхіальну астму залежно від Gln27Glu-поліморфізму β2-адренергічних рецепторів шляхом додавання тіотропію броміду до лікування інгаляційними кортикостероїдами (іКС) та β2-агоністами тривалої дії (БАТД); методи дослідження: загальноклінічні, лабораторні, інструментальні (комп’ютерна спірографія), антропометричні, медико-генетичні (полімеразна ланцюгова реакція) та статистичний аналіз (SPSS Statistics 21,0); новизна: доповнено наукові дані щодо зв’язку Gln27Glu-поліморфізму β2-адренергічних рецепторів із ризиком розвитку, ступенем тяжкості та рівнем контролю бронхіальної астми (БА); встановлено, що в носіїв G/G-генотипу ризик виникнення БА збільшувався у 2,0 рази порівняно з носіями С/С-генотипу; виявлено, що у хворих із легким перебігом та контрольованою БА превалював С/С-генотип, а у хворих із тяжким та неконтрольованим перебігом – G/G-генотип; доведено підвищення ризику розвитку артеріальної гіпертензії у 3,9 рази у хворих на БА з ожирінням, які є носіями G/G-генотипу; проведене фенотипування хворих на БА за клінічними ознаками (вік, стать, маса тіла, початок захворювання, алергоанамнез, показники ФЗД, рівень контролю) дозволило виділити групу пацієнтів жіночої статі з надлишковою масою тіла, раннім дебютом, обтяженим алергоанамнезом, низькими показниками ФЗД та неконтрольованим перебігом захворювання, що дозволяє попередньо прогнозувати в пацієнтів низьку клінічну ефективність лікування іКС та БАТД; встановлено, що в носіїв G/G-генотипу була нижча відповідь на лікування іКС та БАТД порівняно з носіями С/G та С/С-генотипів; доведено, що додаткове призначення 18 мкг на добу тіотропію броміду носіям G/G-генотипу є більш ефективним для досягнення контролю, ніж підвищення дози формотеролу до 24 мкг на добу. Галузь застосування – медицина.

Файли

Схожі дисертації