Зборовська К. Б. Антропологічна рецепція спадщини Діонісія Ареопагіта у філософії Миколи Кузанського

У дисертації досліджено антропологічну рецепцію спадщини Діонісія Ареопагіта у філософії Миколи Кузанського з урахуванням того, що ідеї Corpus Areopagiticum були сприйняті Кузанцем як безпосередньо, так і через праці посередників (Альберта Великого, Мейстера Екхарта, Раймунда Луллія та Геймерікуса де Кампо), а отже були видозмінені відповідно до духу епохи та настроїв, які панували в теологічно-світоглядних дискурсах того часу. Аргументується, що філософські системи Діонісія Ареопагіта та Миколи Кузанського не є християнським неоплатонізмом, адже запозичені ними неоплатонічні терміни переосмислені у новій світоглядній парадигмі, і замість «єдності», навколо якої будується розуміння людського індивіда у платонізмі, неоплатонізмі та Західній патристиці, пропонується ідея «інакшості» в якості конститутивного онтологічного принципу християнського персоналізму. Саме на цих засадах ґрунтується ідея гуманізму пізнього Середньовіччя стосовно єдності людства на основі специфічного призначення людської сутності. Цю інтенцію Микола Кузанський розгортає у наступну антропологічну концепцію: в єдності sensus, ratio та intellectus набуває максимального вираження здатність людини до здійснення власної природи, яка в цьому акті перевершує усю тварну природу, та постає вищою за розуміння і раціональне мислення.