Дисертація присвячена дослідженню комунікативного простору музичного
мистецтва України, оскільки сучасний науковий дискурс виявляє стійке тяжіння
до теоретичної платформи просторової парадигми. Відповідно до загальної
тенденції на діалогічність, комунікативні можливості мистецтва стають найбільш
пріоритетною галуззю в дослідженні художньої культури. Ввведення поняття
«простір» до музичної практики передбачає розгляд музичного жанру в
співвідношенні з існуючими у реальній дійсності моделями людської комунікації,
що знайшли свій відбиток у музиці. Матеріалізована у витворі мистецтва творча
активність автора представляє ядро простору мистецтва, координати якого
нескінченні у своїй протяжності. Простір світового мистецтва виступає
контекстом актуалізації творчих інтенцій композитора-творця, що здійснюються в
авторських стратегіях самовираження – самоінтерпретації. Мова музичного
мистецтва виступає універсальним комунікаційним інструментом культурного
простору. Музична мова як сукупність засобів музичної виразності занурена у
поле семіосфери – простір, що є необхідною передумовою музичної комунікації і
обумовлений всією соціокультурною системою суспільства.
У музичній сфері мережевої доби формуються нові напрямки, інститути,
центри, з'являються нові типи організаційних систем, види діяльності –
фундаментальні процеси, які ведуть до зміни вигляду культурного простору.
Електронний мережевий комунікативний формат акумулює у собі можливості
всіх попередніх комунікативних засобів, володіє величезним культуротворчим
потенціалом і стимулює до породження культурного різноманіття. Глобальний
інформаційний простір збільшив поле поширення музичної культури, та
можливість залучення потенційних споживачів, оптимізував процес консолідації
членів музичної спільноти, відкрив додаткові можливості для посилення
комунікативних взаємодій у музичному середовищі і стрімкого прискорення
обміну інформацією та знаннями.
Комунікативні функції простору музичного мистецтва найбільш яскраво
проявляються під час здійснення такої сучасної форми соціокультурної мистецької
діяльності як фестивальний проект. Доведено, що процес розвитку міжкультурних
комунікацій учасників музичних фестивалів характеризується поєднанням
потенціалу полімодального музичного середовища і активної участі особистості в
творчій соціокультурній діяльності. У фестивальному спілкуванні музика
емоційно збагачує комунікативну подію, транслює творчі переживання, сприяє
масовому охопленню і гуртуванню реципієнт-аудиторії, руйнує психологічні та
культурні бар'єри між учасниками.
Ключові слова: культурний простір, комунікативний простір, музичне
мистецтво, композитор, музична мова, фольклор, фестивальний проект, музичний
фестиваль.
