У дисертації здійснено соціально-філософський аналіз ґенези спортивної
діяльності від часів стародавнього світу до сьогодення. Аргументовано, що саме
методологічний інструментарій соціальної філософії дозволяє глибоко та
послідовно обґрунтувати не лише амбівалентну природу, а й людиновимірну
сутність спорту як соціокультурного феномену, визначати шляхи подальшого
розвитку спортивної діяльності крізь призму усвідомлення її аксіологічного змісту.
Доведено, що спортивна діяльність володіє значним потенціалом у
площині вироблення та засвоєння суб’єктом гуманістичних цінностей та ідеалів,
і, як соціальна практика, є ключовим засобом формування успішної, цілісної та
гармонійної особистості.
У дисертаційній роботі розглянуто спорт і спортивну діяльність у їх
нерозривному зв’язку з домінуючою в соціумі системою цінностей та ціннісних
орієнтацій; встановлено, що в процесі еволюції спорту як соціального інституту
відбувається формування універсалій його аксіологічних засад, поза
осмисленням яких ускладнюється дослідження сутності ціннісного потенціалу
спортивної діяльності. З’ясовано, що всебічному усвідомленню спорту як
формалізованої змагальності і макромоделі розвитку особистості сприяє те, що
на відміну від чуттєво-предметної діяльності, спортивна діяльність орієнтована
не лише на удосконалення спортсмена, а й на формування та збереження його
іманентної тілесно-духовної єдності.
Встановлено, що успішне функціонування спортивної діяльності можливе
за наявності повноцінного як фізичного, так і психічного здоров’я спортсмена,
показником якого є здатність його тіла виконувати професійні рухи та вправи,
що шліфуються й відточуються у процесі регулярних, тривалих тренувань.
Констатовано, що в умовах нелінійності і транзитивності розвитку сучасного
глобалізованого світу, спорту належить виняткова роль у виробленні засад
здорового способу життя, у вихованні та самовихованні особистості, в її
орієнтації на реалізацію соціальної активності, на засвоєння та дотримання
"правил чесної гри". Регулярні заняття спортом всебічно сприяють формуванню
особистісної культури – рис лицарства та шляхетності, толерантності,
самотренування та самоконтролю. Значну увагу приділено освітньому
потенціалу спортивної діяльності у системі суспільних цінностей сучасності.
