Євтухова Г. Ю. Саботаж у політичному процесі: український контекст

Об’єкт – саботаж як соціально-політичне явище. Мета – виявлення специфіки проявів саботажу в політичному процесі сучасної України. Методи – структурно-функціональний, конфліктний, інституційний, аналітико-синтетичний, ретроспективний та ін. Теоретичні і практичні результати – виявлено специфіку прояву саботажу в політичному процесі України та запропоновано стратегії запобігання цій практиці. Новизна – виокремлено домінантні форми саботажу в політичному процесі; виявлено основні характеристики при аналізі його проявів: деструктивність/конструктивність, явність/латентність, спрямованість (на організації, групи, окремих індивідів, процеси тощо); аргументовано, що саботажу притаманний поліаспектний характер (саботаж ідентифікується як суспільно-політичне явище, як політична практика, як супутній елемент політичного процесу, як поведінкова стратегія); виявлено специфіку проявів саботажу в політичному процесі сучасної України, зокрема, в електоральному процесі та у процесі реформування місцевого самоврядування (реформа децентралізації); обґрунтовано, що саботаж є певною ознакою радикальних соціальних змін та має місце в трансформаційних суспільствах. Ступінь упровадження – розробка стратегій щодо попередження саботажу в політичному процесі сучасної України. Сфера використання – владні структури при прийнятті політичних рішень, пов’язаних з державотворчими стратегіями та управлінням суспільством; політичні партії; громадські організації; аналітична та навчальна діяльність.